Вже найближчим часом на Верховну Раду очікує чергове випробування – парламентарі мають обрати нового Уповноваженого з прав людини. Зумисне використовую слово «випробування», адже в пам’яті постають події 2012-ого.
Тодішню парламентську регіонально-комуністичну більшість їхні очільники просто морально розчавили, змусивши всупереч чинному законодавству протягти потрібну Януковичу кандидатуру. Незайве нагадати, в який спосіб Лутковська, повноваження якої вже сплинули 27 квітня, стала омбудсменом.
Парламент має обирати Уповноваженого з прав людини за спеціальною процедурою – через таємне голосування бюлетенями. А як же все відбувалося 2012-ого?! Досить просто і цинічно – в кращих традиціях режиму Януковича. Коли з першого разу бліц-криг не вдався, голова фракції ПР Єфремов спробував виявити «неблагонадійних» і вже наступного разу поклав край будь-яким іграм у демократію – за півгодини до голосування кожен комуно-регіонал отримав сувору вказівку: бюлетень з «правильною» позначкою сфотографувати або ж зняти на відео. Переполошені депутати неухильно виконали настанову.
І, здавалося, б на цьому всі непорозуміння завершились. Та ні ж бо! Навіть церемонія складання присяги Лутковською пішла не за сценарієм. Розгнівана опозиція вигуками «Ганьба!» зірвала урочисту мить і увесь офіціоз врешті відбувся в задньому проході сесійної зали Парламенту.
Але то вже історія, з якої, сподіваюся, будуть зроблені відповідні висновки. Питання в іншому: чим же відзначилася Лутковська-омбудсмен за 5 надзвичайно непростих для України років, адже вона і досі чомусь переконана, що має моральне право продовжити своє перебування на цьому високому посту?!
Не вдаватимусь до огляду всіх років, візьму лише один окремий, але надзвичайно промовистий епізод. Найтрагічніший завершальний етап Революції Гідності: коли на Інститутській від куль снайперів гинули протестувальники, головна правозахисниця країни не лише виїхала до Німеччини, але й цинічно брехала закордонним ЗМІ про події, які відбуваються в Україні, чим викликала велике обурення європейських колег.
Відтак, мені абсолютно незрозуміло, як дехто з політичних сил, представлених у нинішньому Парламенті, навіть теоретично допускає можливість подовження її повноважень.
То хто ж сьогодні може в Україні гідно очолити правозахисний рух?! Фракція «Народний фронт» запропонувала свою кандидатуру – нашу колегу Людмилу Денисову. Я особисто і близько знайома з цією людиною. Більше того, ми разом пережили такі моменти, коли всі якості людини виявляються вповні, коли неможливо фальшувати та лукавити. Для себе давно зрозуміла: Людмила – це та людина, до якої можна сміливо стати спиною, яка не просто захистить, а виверне гори, аби допомогти скривдженому. Всі, хто бачив її на Майдані, одностайно підтвердять мої слова.
Переконана, саме таким й має бути Уповноважений з прав людини: патріотичним, відповідальним, надзвичайно сумлінним та відданим справі, а головне – мати високі моральні принципи та бути готовим до самопожертви. Саме тому я і підтримую Людмилу Денисову та закликаю своїх колег віддати свій голос за омбудсмена, яким буде пишатися Україна.
Слава Україні!