Рівно за тиждень ми відзначатимемо День честі та гідності, вшановуватимемо пам`ять тих справжніх героїв – патріотів, які поклали свої життя за Україну, за майбутнє кожного з нас, за мрію, яка і зараз, через три роки, залишається під загрозою… Особливо зараз…
За ці роки Україна заплатила і продовжує сплачувати непомірно велику ціну за право бути вільною, бути демократичною, власне – взагалі за право бути. Щодня ми із завмиранням серця чекаємо на повідомлення з фронту – чи не загинув ще хтось з наших хлопців від куль східних «братів»…
І в таких умовах у окремих популістів-псевдопатріотів ще відкриваються роти, аби анонсувати якісь майдани?! А найогидніше, що серед них і ті, хто має можливість сьогодні вести бурхливу політичну діяльність завдяки тим сотням тисяч українців, які по всій Україні виходили на Євромайдани… Але якось це дуже швидко забулося…
Є думка, що в політиці усі методи прийнятні, але невже в гонитві за владою певні люди не просто з голови до ніг вкриваються непробивним шаром цинізму, а взагалі втрачають будь-які людські ознаки?! Невже заради хоча б примарного шансу дірватися до влади ці люди ладні кооперуватися будь з ким, хоч з чортом лисим?!
На превеликий жаль, саме так. Чи може хтось знайде будь-яке інше логічне пояснення численним «акціям народного невдоволення»?! Декларовані приводи «гніву мільйонів» різноманітні і не дуже-то й перетинаються, а ось причина одна – зруйнувати і так поки що достатньо крихкий спокій в Україні.
Серед активних «борців за права всіх і вся» і ті, хто намагається в такий спосіб добитися позачергових виборів, і ті, хто розуміє, що війну проти України лише на полі бою їм не виграти. І якщо з останніми – зовнішніми ворогами – по суті, все зрозуміло, то від внутрішніх, таких собі вовків в овечих шкурах, стає надзвичайно гидко і противно…
Проте, щоб там не патякали глашатаї «п`ятої колони» по всяких «інтерах», вони на відміну від Путіна і його посіпак чудово розуміють: можна скільки завгодно збирати збіговиська, звозити проплачених «активістів», вигукувати «народні» лозунги – це всеодно не стане Майданом. Максимум – Антимайданом. Більше того, навіть намагання порівняти ці два поняття будуть зрадою «євромайданівців». Цікаво навіть, ці «провідники добра та справедливості» в повній мірі це усвідомлюють?!
Чи вистачить мужності у цих «полум`яних революціонерів» хоча б подивитися в очі рідних і близьких Небесної сотні, в оченята маленьких українців, які більше ніколи в житті не зможуть обійняти своїх татусів, виплакані очі матерів, які вже ніколи не дочекаються з фронту своїх синів?!…
Та і грець з цими пройдисвітами-популістами – якщо українці виявляться розумнішими, якщо не вестимуться на махрову пропаганду, якщо проігнорують можливість заробити 200 грн. та отримати безкоштовну екскурсію до Києва, їхні «революційні» задуми так і залишаться мріями політиків на звалищі історії. А, до речі, з різних областей отримуємо дуже важливі позитивні сигнали – багато людей відмовляються торгувати совістю і їхати вдавати масовку для політичних шоу-менів.
Саме за це почуття власної гідності, свободи, зокрема, і стояв Майдан. Не зрадьмо мрію!
Слава Україні!