Впродовж вихідних неодноразово мимохідь ловила себе на думці, що якось підозріло спокійно в інформаційному плані закінчується тиждень, який передує старту нового політичного сезону в Парламенті.
Але, як відомо, хижаки перед тим, як здійснити черговий напад, ладні майстерно причаїтися в засідці…
Відтак, коли ввечері побачила новину про пожежу на «Інтері», підсвідомо зрозуміла, що це мене аж ніяк не здивувало, ба більше, психологічно була готова, що щось подібне трапиться.
Як на мене, те, що відбулося, скидається на добре сплановану провокацію. Спробую аргументувати, хоч один із головних аргументів на початку вже навела – відкриття чергової сесії Верховної Ради.
Те, що відбулося, вигідно, перед усім, проросійським силам у Парламенті – з`являється рясне підґрунтя для тривалого самопіару. Більше того, штучно створюється виразна картинка буцім-то наступу на свободу слова в Україні.
Ця пожежа якось дивно співпала з початком роботи саміту G20, на полях якого в понеділок мають обговорювати українське питання. Телевізійна картинка задимленої студії «Інтера» мала б справити відповідне враження на західних лідерів.
Крім того, не має жодного сумніву, що саме російські ЗМІ спритно та завзято «підхоплять» тему «боротьби з вільнодумними медіа».
Також нагадаю, мої колеги по фракції «Народний фронт» заздалегідь анонсували на понеділок подання заяви до Служби безпеки України з вимогою перевірити діяльність керівництва «Інтеру» та окремих працівників на предмет співпраці з російськими спецслужбами та терористичними організаціями ДНР/ЛНР.
Хіба тільки зазначених фактів недостатньо для того, аби виникла думка, що пожежа на «Інтері» сталася не через надмірну емоційність учасників протестної акції, а була результатом спланованої провокації і, не виключаю, до дрібниць розробленої диверсійної операції російський спецслужб.
У цій ситуації мені дуже прикро, що фактично всліпу були використані люди, які зібралися з щирим прагненням зупинити потік брехні та постійних спроб підриву інформаційної безпеки країни. Мені здається, що все ж таки більшість учасників акції прийшли на мирний мітинг без жодного наміру вдатися до таких радикальних дій.
Безумовно, я вважаю, що перемога у війні неможлива без перемоги на інформаційному фронті. Я вдячна всім, хто щоденно таку боротьбу веде.
Але вкрай важливо кожному пильнувати, аби не стати знаряддям у руках ворожих технологів.
Слава Україні!