Протягом понад двох років поява танка поблизу лінії фронту майже неминуче привертала російські ударні дрони, однак цього літа українська бронетехніка знову почала виходити безпосередньо до районів бойових дій і виживати. Цьому передувала багатомісячна операція зі знищення російської логістики, операторів дронів, засобів радіоелектронної боротьби та розвідки, яка дозволила відсунути так звану “зону смерті” від переднього краю.
Про те, як Україна змінила умови на полі бою і повернула важку бронетехніку до активних дій, пише The Telegraph.
Видання зазначає, що танки, серед яких, імовірно, були й британські Challenger 2, відіграли важливу роль під час контрнаступу в районі Олександрівки. У результаті Україна повернула близько 288 квадратних миль території.
Але для того, щоб танки взагалі змогли підійти до поля бою, знадобилося приблизно вісім місяців підготовки.
Спочатку — знищити логістику
Першим завданням стало позбавити російські підрозділи можливості підтримувати насичену дронами “зону смерті”.
Українські сили почали системно бити по лініях постачання. Російські колони уражали навіть за 100 миль від фронту, поступово позбавляючи передові підрозділи боєприпасів, продовольства, води, батарей для дронів та іншого обладнання.
Навколо переднього краю удари завдавали приблизно за 10 миль від лінії зіткнення, щоб не допустити доставки нових дронів і акумуляторів операторам.
На глибині 20-25 миль українські удари порушували забезпечення російської артилерії.
Ще далі, приблизно за 60 миль від фронту, постійні атаки почали обмежувати роботу російських розвідувальних безпілотників літакового типу, які коригували вогонь реактивної артилерії.
Лише у травні Україна завдала понад 200 ударів по російському логістичному транспорту. Частина цілей перебувала більш ніж за 100 миль від лінії фронту на основних шляхах постачання російських військ.
Дослідник сухопутної війни Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень RUSI Роберт Толласт описав це як системне руйнування здатності російських військ підтримувати власну бойову міць.
Для солдатів на передовій це означало дефіцит води, їжі та боєприпасів.
Україна почала полювати на операторів дронів
Наступним етапом стала боротьба безпосередньо з російськими безпілотними підрозділами.
Українські оператори запускали один дрон за іншим, одночасно спостерігаючи за відеопотоками з великої кількості апаратів.
Кожного разу, коли безпілотник збивали, місце атаки фіксували у централізованій системі. Ці дані використовували для планування наступних місій і пошуку позицій російських операторів, засобів ППО та радіоелектронної боротьби.
Поступово російські оператори дронів почали відходити далі від переднього краю, щоб не потрапити під удар. Разом із ними відтягували й цінне обладнання РЕБ.
У результаті зона, де українська бронетехніка майже гарантовано ставала ціллю дронів, почала відсуватися вглиб російських позицій.
Фахівець RUSI з бронетехніки Сем Кренні-Еванс пояснив, що “зона смерті” не зникла повністю — українцям вдалося зробити безпечнішою саме ту її частину, через яку потрібно було проходити.
Прослуховування росіян допомагало коригувати артилерію
Одночасно українські підрозділи отримували інформацію з комунікацій російських військових.
За даними The Telegraph, українці отримували доступ до месенджерів, якими користувалися російські солдати, і могли читати їхню реакцію на артилерійські удари.
Один український офіцер розповів, що це дозволяло буквально коригувати вогонь за повідомленнями противника.
“Командир роти кричить: “Чорт, це було близько”. Ми продовжуємо працювати по ньому далі”, — описав він цей процес.
Експерти припускають, що для перехоплення даних могли використовуватися безпілотники з обладнанням, яке імітувало базові станції мобільного зв’язку. Телефони поблизу автоматично підключалися до них і передавали дані.
Експерт з радіоелектронної боротьби Томас Вітінгтон сформулював принцип такої роботи так: “Знайди передавач — знайдеш об’єкт”.
За його словами, військовий, який вмикає мобільний телефон, має виходити з того, що одразу стає помітним для засобів радіоелектронної розвідки.
Піхота заходила першою
Лише після того, як російські дрони та засоби РЕБ вдалося відсунути, вперед почала просуватися українська піхота.
Невеликі групи десантників і штурмовиків проходили пішки через розриви в російській обороні та заходили глибоко в тил позицій противника.
Якщо російські укріплення були добре підготовлені, українці часто обходили їх, а не вступали в прямий бій.
Деякі російські військові ховалися, інші були настільки виснаженими, що залишалися у своїх укриттях і навіть не помічали проходження українських груп.
У результаті за лінією українського просування залишалися окремі ізольовані російські позиції, які пізніше доводилося зачищати розвідувальним підрозділам. The Telegraph називає це однією з найнебезпечніших частин операції.
Пішки по 20 кілометрів і вплав через річки
У деяких районах українські військові долали пішки до 12 миль — майже 20 кілометрів — щоб дістатися до місця бою.
На окремих ділянках практично всі лісосмуги були вирубані або заміновані, тому бійцям доводилося перетинати великі відкриті простори.
Додатковою перешкодою були річки, зокрема Вовча. Російські війська руйнували тимчасові переправи, які будували українці.
Тоді ЗСУ почали застосовувати інше рішення: військові перепливали річку, а сухий одяг їм доставляли дронами вже на протилежний берег.
І тільки після цього з’явилися танки
Танки вводили в бій лише після того, як піхота займала територію.
Їхнім основним завданням було не здійснювати масштабні прориви, характерні для класичних танкових наступів, а допомагати утримувати вже захоплені позиції та відбивати російські контратаки.
За словами Кренні-Еванса, російські війська після втрати території зазвичай намагаються швидко її повернути і можуть продовжувати перекидати сили в контратаку навіть тоді, коли вона вже зазнає невдачі.
Саме тут важка бронетехніка давала українським військам додаткову стійкість.
При цьому танки часто не маневрували великими групами по відкритій місцевості.
“Вони сидять у ямі… і стріляють по росіянах”, — пояснив експерт.
Тобто бронетехніка використовувалася як захищена мобільна вогнева платформа, а не як головний засіб глибокого прориву.
Росія готувала наступ на Запоріжжя, але Україна вдарила першою
Контрнаступ у районі Олександрівки розпочався після того, як українське командування отримало інформацію, що Росія концентрує сили для наступу на Запоріжжя.
Замість того щоб чекати російського удару, Україна атакувала першою.
Для наступу обрали слабше захищену ділянку фронту неподалік, змусивши російське командування терміново перекидати туди сили з інших напрямків для оборони території, яку воно до того вважало відносно безпечною.
Російські підрозділи виявилися неготовими до такого розвитку подій.
Ситуацію для них ускладнили масштабні проблеми зі зв’язком після того, як SpaceX заблокувала несанкціоноване використання Starlink російськими військами.
За даними видання, деякі російські підрозділи протягом кількох днів навіть не знали, що українські сили просуваються до їхніх позицій.
Коли вони зрештою виявили наступ, окремі військові боялися повідомляти командуванню про втрату позицій. Через це інформація про реальну ситуацію із запізненням доходила до вищого військового керівництва РФ.
Танки знову з’являються біля переднього краю
Тактика, випробувана в районі Олександрівки, почала поширюватися й на інші ділянки фронту.
The Telegraph наводить приклад 475-го штурмового полку Code 9.2, який оприлюднив відео атаки двох танків на російські позиції у Вільхуватці Харківської області.
Машини мали додатковий захист від дронів. Їх супроводжували важкі бомбардувальні безпілотники Vampire, FPV-дрони та розвідувальні апарати.
Танки переїжджали через легкі міни, прямою наводкою стріляли по будівлях, у яких перебувала російська піхота, а потім відходили під численними атаками FPV-дронів.
За заявою полку, обидві машини повернулися без пошкоджень.
Це був не повноцінний наступ, а рейд, однак він продемонстрував, що бронетехніка може виживати там, де ще нещодавно її майже напевно знищили б.
Західні танки витримують удари дронів
Українські бригади, які брали участь у наступі, використовували суміш західної та радянської бронетехніки.
Втрати все одно були. Зокрема, на початку лютого Україна втратила щонайменше один американський Abrams, а російські відео демонстрували ураження українських машин під час операції.
Водночас Роберт Толласт зазначає, що західні танки продемонстрували здатність витримувати удари невеликих дронів і продовжувати рух.
Україна також встановлює на бронетехніку додатковий захист.
Томас Вітінгтон вважає, що дрони не зробили традиційну бронетехніку непотрібною.
“Я не думаю, що звичайна бронетехніка зникла з поля бою через дрони. Думаю, дрони змінили спосіб її застосування”, — сказав він.
Британія уважно стежить за українським досвідом
Досвід України особливо цікавить Велику Британію, яка передала ЗСУ танки Challenger 2 і зараз модернізує власний парк до стандарту Challenger 3.
Модель майбутніх британських сухопутних сил передбачає схожу логіку.
За концепцією “20-40-40” пілотована техніка, включно з танками, має становити 20% бойової потужності армії.
Ще 40% повинні забезпечувати багаторазові безпілотні системи, а решту 40% — витратні засоби ураження, від артилерійських снарядів до одноразових ударних дронів.
За словами Кренні-Еванса, ідея полягає у використанні безпілотників та інших систем для формування умов на полі бою, за яких бронетехніка отримує більше шансів вижити.
Саме це Україна фактично зробила під час операції в районі Олександрівки.
Не повернення до танкових проривів 2022 року
The Telegraph наголошує, що Україна не повернулася до танкових боїв у форматі перших місяців повномасштабної війни.
Змінився сам порядок застосування сил.
Спочатку далекобійні удари руйнують логістику. Потім дрони та засоби РЕБ відсувають російські безпілотні підрозділи. Після цього піхота займає територію, і лише тоді вперед виходить бронетехніка.
У такій системі танк перестає бути першим елементом прориву і стає завершальною частиною складної операції, підготовленої дронами, радіоелектронною боротьбою, розвідкою, артилерією та піхотою.
“Якщо довести це до абсолютної кінцевої точки, то ви відновлюєте великомасштабний маневр із танками”, — зазначив Толласт.
Однак, за його словами, перш ніж це стане можливим, українським військам ще доведеться подолати дуже багато перешкод.
