Дрони-камікадзе іранського виробництва, які Росія використовує в Україні, виявилися ефективною зброєю. Особливість “Герані”, як називають у Росії безпілотники “Шахед”, у вдалому поєднанні ефективності, технологічної простоти та ціни, яка в умовах війни на виснаження стала важливим фактором для будь-якої зброї, пише BBC.
Росія застосувала проти України асиметричну зброю – система української ППО розрахована скоріше на боротьбу з авіацією та крилатими ракетами, а не з недорогими дронами.
Наразі українці шукають способи боротьби з такими безпілотниками – і вони, здається, теж будуть незвичними.
В Україні з’явився спеціальний додаток для смартфона, за допомогою якого командування ППО отримуватиме інформацію про безпілотники від громадян.
Це допоможе відстежувати політ “Шахедів” та заздалегідь готувати зенітні засоби для боротьби з ними, розраховують українські військові.
ВСУ вже збиває більше безпілотників, ніж раніше. За даними ППО, 19 жовтня збили десять дронів, а всього за 36 днів, які Росія активно застосовує “Шахеди”, збили 223 одиниці. Цю цифру назвав напередодні президент Володимир Зеленський. ВВС не може оперативно перевірити ці дані.
У Києві та на Заході стверджують, що ці безпілотники постачають до Росії з Ірану. У Тегерані та Москві ці звинувачення заперечують.
Співробітництво Росії та ООН може бути переглянуто, якщо організація відправить в Україну своїх експертів для обстеження збитих безпілотників, які, як передбачається, поставлені до Росії з Ірану. Про це заявив заступник постійного представника Росії при ООН Дмитро Полянський. За його твердженням, у бойових діях в Україні Росія використовує лише безпілотники власного виробництва.
“У нас є своя промисловість з виробництва безпілотників, яка створює продукцію для цієї кампанії, тому всі звинувачення залишаються на совісті наших західних колег”, – сказав Полянський на зустрічі з журналістами за підсумками закритого засідання Ради безпеки ООН, де були висунуті звинувачення в постачаннях Іраном безпілотників Росії.
Що це за дрони
Російські безпілотники “Герань-1” та “Герань-2”, на думку експертів, – не що інше, як куплені в Ірану дрони “Шахед-131” та “Шахед-136”.
Перший трохи менший, несе лише півтора десятка кілограмів вибухівки, другий – більший, його бойова частина важить 40-50 кілограмів.
Вони оснащені двигунами китайського виробництва – і за їхній характерний шум їх називають “мопедами”.
Дальність безпілотників – предмет суперечок, але вважають, що “Шахед-136” здатний пролетіти понад тисячу кілометрів. В інтернеті фігурує і цифра 2 500 кілометрів.
Обидва безпілотники оснащені інерційною системою наведення, яка не залежить від жодних зовнішніх факторів. Це автопілот. Крім того, вони мають і супутникову систему навігації, яка була допрацьована так, щоб діяти в умовах перешкод.
Дрони мають дельтоподібну форму і виготовлені із пластику зі сталевим каркасом. Це і невеликі розміри робить їх менш помітними для радарів – але, судячи з кадрів, знятих українськими військовими, їх цілком можуть вражати такі зенітно-ракетні комплекси, як “Бук”.
Плюси “Шахедів”
Секрет успіху дронів-камікадзе іранського виробництва не так у потужності їхньої бойової частини, яка є невеликою. І не в точності. Вони летять до мети за заздалегідь закладеними координатами, і у разі дії систем радіоелектронної боротьби їхня точність помітно знижується.
Їхня головна перевага – невисока ціна й простота.
Відповідно, їх можна запускати по кілька штук разом, розраховуючи на те, що двійко долетить до мети, і один не промахнеться.
“Щойно він злетів – він уже переміг. Чи долетить він до мети або його зіб’є зенітна ракета/ПЗРК – в обох випадках. Тому що в нас стало на одну ракету менше. Яких ніхто більше не робить. Або С-300, С-200, або “Оса”, або С-75. Або “Стінгер”. Тут навіть не у вартості справа. А у відтворюваності/невідтворюваності”, – написав український військовий блогер і розробник систем автоматизованого навчання військових, відомий як Paolo Lumiere.
У війні на виснаження, яку ведуть Росія та Україна, таке просте рішення може помітно спустошити українські арсенали дорогих зенітних ракет, які здатні збивати дорожчі російські “Калібри”.
Другий плюс – його мала помітність. “Шахед” запускається з контейнера, який може бути замаскований під звичайну вантажівку. Пуск проводиться за допомогою твердопаливного прискорювача, який працює недовго. Тобто засікти його пуск дуже складно.
Через те, що ці дрони використовують невеликі двигуни внутрішнього згоряння, їх не дуже добре видно в інфрачервоному діапазоні – відповідно, їх непросто вражати ракетами з тепловим наведенням. Легкі ПЗРК типу “Стінгер” чи “Ігла” не дуже ефективні проти них.
Невеликий розмір призводить до того, що ці безпілотники не дуже легко засікти й за допомогою радарів – особливо, коли він летить на невеликій висоті.
Третій плюс – невисока швидкість (185 км/год), яка разом із малою помітністю та невеликим розміром робить його досить складною ціллю для літаків-перехоплювачів.
В українській пресі писали про історію пілота, який 12 жовтня на МіГ-29 нібито збив п’ять дронів “Шахед-136”, але зазнав аварії. Обставини цієї аварії не розкривають, але, ймовірно, він або зачепив безпілотник своїм літаком, або винищувач пошкодили уламки збитого дрона. Пілот залишився живим.
Це може бути наслідком того, що швидкість винищувача набагато вища, ніж у невеликого безпілотника, і підійти до нього на невеликій висоті і збити дуже важко – часу прицілитися зовсім мало, і літак просто проскакує повз ціль.
Зрештою, якщо збити його над містом, то 50-кілограмова бойова частина, впавши на землю, з високою ймовірністю завдасть шкоди міським будівлям.
Мінуси “Шахедів”
Недоліки цієї зброї походять з її переваг. А головна його перевага – він недорогий і простий.
“Шахеди” використовують доступну цивільну електроніку, не захищену від дії систем РЕБ. Вони досить вдало поєднують інерційну систему з доопрацьованим GPS блоком, але при припиненні супутникової навігації точність знижується.
“Шахеди” летять заздалегідь побудованим маршрутом. Якби у них була відеокамера і канал зв’язку з оператором, то вони були б більш маневровими, але залежали б від впливу на цей канал.
Оскільки такі дрони летять маршрутом, то й передбачити їхній політ простіше. До того ж ці безпілотники видають досить гучний звук, що дзижчить, через який їх прозвали “мопедами”. Цей звук привертає увагу і демаскує дрони у повітрі.
Це не дуже міцний апарат. Пошкодити його можна навіть з автомата Калашнікова. Головне – поцілити.
Як збивати камікадзе?
Попри те, що ракети для зенітно-ракетних комплексів коштують набагато дорожче за безпілотники, українські зенітники використовують проти них усі можливі засоби, найчастіше “стріляючи з гармат по горобцях”.
У соцмережах фігурують відеозаписи, на яких “Шахедів” збивають і з ЗРК “Бук”, і з кулемета.
Український волонтер Павло Кащук, який спеціалізується на безпілотниках, в інтерв’ю програмі ТСН телеканалу “1+1” говорив, що боротися з дронами-камікадзе у місті – не найкраща ідея, оскільки збитий безпілотник може впасти на житловий будинок або вразити стрільця.
Щоб нейтралізувати головну перевагу дрона – його ціну – найкраще обирати порівняно недороге рішення. Таким рішенням може бути зенітна артилерія.
Постріл із скорострільної зенітної гармати в будь-якому випадку дешевший, ніж зенітна ракета, а точність вища, ніж у ручного кулемета.
Україна вже почала отримувати зенітні танки Gepard з Німеччини, але їх поки що замало, щоб можна було говорити про якесь радикальне вирішення проблеми дронів-камікадзе. Таких систем має бути набагато більше.
Боротьба з безпілотниками нагадує часи Другої світової війни – окрім скорострільних зеніток уночі можуть знадобитися й зенітні прожектори.
Можливо, ще одним ефективним засобом боротьби з невеликими повільними цілями могли б стати невеликі повільні літаки-перехоплювачі або гелікоптери.
У 2019 році ВПС України хотіли придбати у Бразилії партію гвинтових бойових літаків EMB-314 Super Tucano (у США вони називаються A-29). Такі літаки мають невисоку вартість льотної години, вони простіші в обслуговуванні й невибагливі.
Але головне – вони можуть летіти на невеликій швидкості. Мінімальна швидкість, за якої такий літак може триматися у повітрі, становить лише 148 км/год.
Це означає, що Super Tucano не потрібно робити кілька заходів для знищення одного дрона, він може триматися позаду нього достатню кількість часу, щоб прицілитися краще.
Народна ППО
Як раніше розповів у інтерв’ю РБК-Україна офіційний представник ВПС Юрій Ігнат, система ППО України використовує систему візуального контролю – простіше кажучи спостерігачів – у боротьбі з усіма повітряними цілями.
“Ми боремося старими радянськими засобами, використовуючи різноманітні тактичні прийоми. Розробили систему оповіщень. Протидіємо ракетам завдяки ЗРК, винищувачам та ПЗРК – по всій країні розставлені люди з переносними зенітно-ракетними комплексами, які теж повинні реагувати та перехоплювати ракети. Є візуальні пости спостереження”, – казав він.
В Україні цим займаються не лише професіонали, а й звичайні люди.
Через те, що швидкість “Шахедів” не дуже велика, їм потрібно досить довгий час, щоб долетіти до мети. Відповідно, якщо такий безпілотник виявити заздалегідь, то зенітні розрахунки мають більше часу на підготовку – прорахувати маршрут такого апарату не дуже складно.
Українські програмісти розробили спеціальний додаток для смартфона “єППО”, який може завантажити та встановити будь-який користувач, який має реєстрацію у державній системі “Дiя”.
У додатку зручна навігація з кнопками, якими можна сигналізувати про виявлення в небі крилатої ракети, літака, гелікоптера або безпілотника. Сигнал зі смартфона відображається на карті, і в українській ППО бачать, в якому напрямку і звідки летять дрони.
Як розповів Кащук, інтернет-активність українців не завжди допомагає. Часто фотографії збитих дронів швидко опиняються у соцмережах – це допомагає російським військовим коригувати подальші маршрути безпілотників.
“Шахед” – це повністю автономний дрон. Він летить заздалегідь спланованим маршрутом без зв’язку. Ворог задає цей маршрут перед запуском, – пояснив Кащук. – Маршрут може оминати деякі міста, змінювати висоти, “грати” з нашою ППО тощо. Але зв’язку з дроном немає ніякого. Єдиним джерелом інформації про те, чи виправдався цей маршрут, чи долетів цей конкретний дрон до мети або, принаймні, до міста, до якого він був направлений, є ті самі фото із соцмереж”.
За його даними, російські військові відправляють кілька дронів до певної цілі різними маршрутами, а потім намагаються простежити їхню долю, щоб прокласти найефективніший шлях.
Якщо видно, що десь не спрацювала ППО, туди відправляють ще десяток дронів тим же маршрутом – або навіть крилату ракету. Саме тому, вважає він, на дронах “Герань” ставлять номери – за ними потім визначають, чи долетів безпілотник.