Українська атака на іранське судно в Каспійському морі могла стати першим прямим ударом Києва по кораблю під прапором Ірану та показала, наскільки тісно переплітаються війна Росії проти України і конфлікт навколо Тегерана. Водночас аналітики розходяться в оцінках: одні вбачають у цьому початок ширшого тиску на Іран, інші — лише разовий тактичний сигнал.
Про це йдеться у статті військового оглядача Юріча, опублікованій у блозі на «Мілітарному» з посиланням на Al Arabiya English, Arab News та коментарі західних і близькосхідних експертів.
За наведеними у матеріалі даними, атака сталася в суботу. Українська сторона заявила, що судно перевозило «військовий вантаж». Автор припускає, що йшлося про іранські безпілотники або компоненти до них.
Україна раніше неодноразово атакувала російські кораблі у Чорному та Каспійському морях. Однак цей випадок, як зазначається у статті, може бути першим відомим прямим ударом по судну під іранським прапором.
Як пов’язані війни в Україні та навколо Ірану
Колишній координатор Білого дому з питань Близького Сходу Бретт МакГерк звернув увагу, що Іран протягом багатьох років постачає Росії безпілотники та технології для їх виробництва.
За його словами, Росія вже має завод, який випускає дрони типу Shahed за іранськими технологіями. Тому удар по судну, що перевозило військове обладнання між Іраном і Росією, фактично поєднує дві окремі сюжетні лінії.
МакГерк також наголосив, що ширшим тлом для міжнародних конфліктів залишається співпраця Росії, Ірану та Китаю.
Атака сталася за кілька днів до зустрічі президентів України та США Володимира Зеленського і Дональда Трампа у Білому домі. Автор статті припускає, що Київ міг прагнути продемонструвати Вашингтону власну спроможність протидіяти не лише Росії, а й її союзникам.
Ризик прямого загострення з Тегераном
Водночас операція могла бути ризикованою для України, оскільки створює загрозу подальшого погіршення відносин із Тегераном.
Дослідник ірансько-російських відносин Хамідреза Азізі зазначив, що війна стає дедалі складнішим, багатовимірним і міжнародним конфліктом.
За його словами, серед аналітиків існують дві основні версії щодо мотивів Києва.
Перша полягає в тому, що Україна хотіла продемонструвати США свої можливості та цінність як військового партнера.
Друга версія передбачає, що операція могла відбутися щонайменше за мовчазної згоди західних партнерів, а можливо, і за прямої координації з ними.
Азізі також навів припущення, що США та Ізраїль могли бути зацікавлені у додатковому тиску на Іран із півночі через обмеження власних операцій у регіоні.
За такого сценарію Україна могла б використовувати безпілотники або ракети для ударів по іранській інфраструктурі за моделлю атак, які вона проводить по військових і промислових об’єктах на території Росії.
Водночас підтверджень того, що Київ справді планує подібну кампанію, у матеріалі не наведено.
Разовий сигнал чи початок кампанії
Старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу Алекс Ватанка вважає, що операція, найімовірніше, була скоординована із західними партнерами України.
На його думку, з огляду на рівень розвідувальної підтримки Києва з боку Заходу важко уявити проведення такої атаки без консультацій із Вашингтоном та іншими столицями.
Водночас Ватанка не вважає інцидент початком повноцінної української кампанії проти Ірану.
«Я не бачу жодних доказів того, що Україна хоче розпочати багатофронтову війну», — зазначив він.
Експерт розглядає удар як обмежений сигнал Тегерану: альтернативні маршрути торгівлі з Росією через Каспійське море також не є повністю безпечними.
Це особливо важливо для Ірану в умовах проблем із південними морськими шляхами, через які країна дедалі більше залежить від північного коридору.
Тривалу кампанію вважають малоймовірною
Науковий співробітник Університету Південної Флориди Арман Махмудіан також вважає, що Україна здатна проводити атаки на судна в Каспійському морі, але лише обмежено.
За його оцінкою, йдеться радше про періодичні операції, а не про безперервну кампанію.
Махмудіан зазначив, що можлива відповідь Ірану могла б включати удари по українських інтересах або посилення допомоги Росії.
У такому випадку європейські уряди могли б почати розглядати Іран як більш безпосередню загрозу безпеці Європи.
Втім, експерт сумнівається, що Тегеран наразі має достатні можливості або бажання відкривати ще один напрям протистояння. За його словами, військові ресурси Ірану обмежені, тому країна навряд чи захоче витрачати їх на конфлікт з Україною.
Київ і Тегеран обмінялися звинуваченнями
Поки що інцидент призвів переважно до дипломатичної та інформаційної ескалації.
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі звинуватив Україну у порушенні Статуту ООН та заявив, що атака нібито була здійснена за наказом Ізраїлю з метою глибше втягнути Європу у війну проти Ірану.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відкинув ці звинувачення.
Він назвав Тегеран прямим співучасником російської агресії, оскільки Іран постачав Росії зброю, яку застосовували проти українців із 2022 року.
За словами Сибіги, Іран не може зображати себе жертвою, продовжуючи підтримувати російську війну.
Автор матеріалу підсумовує, що удар по іранському судну продемонстрував поступове стирання меж між двома великими війнами. Водночас наразі немає достатніх підстав стверджувати, що Україна готується до системної військової кампанії проти Ірану.
