Сирени повітряної тривоги в Україні не є повністю автоматизованими — їх вмикають фахівці вручну в підземних центрах реагування. Про це йдеться в матеріалі The New York Times, яка отримала рідкісний доступ до ситуаційного центру в Харкові.
За даними видання, у підземному центрі, що працює цілодобово, спеціалісти стежать за загрозами та ухвалюють рішення про запуск сирен ще до того, як протиповітряна оборона починає перехоплення. У Харкові, який розташований за 20 миль від російського кордону, торік пролунало 1 826 сигналів тривоги — в середньому п’ять на день.
У 2025 році в місті запровадили диференційовану систему оповіщення, ініційовану мером Ігорем Тереховим. Вона передбачає, що сирени вмикаються лише тоді, коли безпосередня загроза стосується самого міста, а не всієї області. За словами керівника міського департаменту надзвичайних ситуацій Богдана Гладких, після впровадження системи кількість тривог у Харкові скоротилася вдвічі порівняно з регіоном, і не було випадків запізнілого сповіщення.
У центрі чергують спеціалісти, які працюють 12-годинними змінами. Головний спеціаліст відповідає за запуск сирен, поруч перебуває керівник зміни. На робочому місці встановлено два комп’ютерні «миші»: одна для звичайної роботи, інша — для активації понад 500 міських сирен. Після кожного використання спеціальну «мишу» вимикають, щоб уникнути випадкових натискань.
На радарній мапі навколо Харкова позначене коло. Якщо безпілотник перетинає його, до міста залишається приблизно сім-вісім хвилин — тоді сирени вмикають негайно. У разі загрози балістичних ракет оповіщення запускають одразу після фіксації пуску.
Центр отримує інформацію як із власних радарів, так і безпосередньо від військових. В одному з випадків попередження про балістичну загрозу надійшло від військового контакту, і міські сирени спрацювали за три хвилини до офіційного сповіщення регіональної адміністрації.
Запуск сирен відбувається у два кроки: спочатку активується сповіщення в телефонному застосунку повітряної тривоги, а потім натискається велика червона кнопка на екрані. Уся процедура займає менш ніж дві секунди.
Один із фахівців, 23-річний Дмитро, розповів виданню, що намагається діяти якомога швидше, щоб люди мали більше часу сховатися. Він зазначив, що не розповідає родині про свою роль у роботі центру, аби вони менше хвилювалися.