Парадоксально, але на тлі блокування допомоги України більшість американських конгресменів насправді виступають за збільшення її військової підтримки. «Однак їм не дають проголосувати за це в ім’я фальшивого популізму», — пише The Economist у новій публікації.
The Economist нагадує, що цьогоріч Україна на державному рівні перенесла Різдво з 7 січня на 25 грудня, але особливих приводів для святкувань українці не мають. Довгоочікуваний і дуже потрібний Києву пакет допомоги від Конгресу США не надійде вчасно ані до нової дати Різдва, ані до старої [7 січня] – американські законодавці, схоже, доти навряд чи встигнуть його затвердити.
Видання відзначає, що упродовж осені проукраїнські законодавці з обох партій — а саме таких більшість і в Палаті представників, і в Сенаті – прогнозували, що зрештою Конгрес США схвалить збільшення військової допомоги Україні. «За важливі питаннями, які користуються широкою двопартійною підтримкою, зрештою голосують схвально. Багато хто очікував прийняття [пакету] наприкінці року, коли великі пакети витрат часто швидко збирають докупи, що дозволяє їхньому вмісту уникати прискіпливого контролю, а законодавцям — повернутися додому на Різдво», — нагадує The Economist.
Однак цього разу конгресмени, особливо республіканці, схоже, «змарнували свої робочі дні», зауважують автори публікації. Вони нагадують, що спікер Палати представників Майк Джонсон ще під час балотування на цю посаду виступив проти практики пакетного голосування без дебатів. До того ж самі республіканці «загрузли в постійних внутрішніх чварах», що паралізувало дієздатність їхньої й без того невеликої більшості у Палаті представників.
Конгресмени палати вирушили на свята вже 14 грудня — у той самий день, коли ЄС провалив власний план фінансової підтримки України через позицію Віктора Орбана. Однак члени Сенату залишилися у Вашингтоні та продовжили переговори у спробах знайти компроміс з адміністрацією Джо Байдена щодо міграційної політики і безпеки південного кордону США — головної проблеми, яка гальмує безпековий пакет на понад 100 млрд доларів включно з допомогою Україні.
Джеймс Ленкфорд, Кріс Мерфі та Кірстен Сінема — представники республіканців, демократів та незалежних сенаторів відповідно — працюють з над досягненням компромісу з Білим домом. «Учасники переговорів наполягають, що вони просуваються. Проте лише 61 сенатор з’явився на голосування 18 грудня: це свідчить про те, що Сенат не ухвалить закон до Різдва», — йдеться в публікації.
Це мало втішає українців, які вже майже два роки витратили на те, щоб «боротися і помирати за свою незалежність», констатує The Economist.
Гальмування допомоги ЄС і США вже має прямі наслідки на полі бою, підкреслює видання. Якщо влітку Україна могла використовувати близько 250 тисяч великокаліберних артилерійських снарядів на місяць, то незабаром матиме змогу воювати лише з третиною від цього щомісячного показника. Натомість Росія, яка взялася до оборонної індустріалізації серйозніше, аніж Захід, а також покладається на підтримку таких держав-ізгоїв, як Іран і Північна Корея, бачитиме, що її перевага зростатиме.
Тим часом американські законодавці намагаються вирішити давню внутрішньополітичну проблему міграційної політики. Сенат і Білий дім поки не публікували ані деталі переговорів із сенаторами, ані можливі рамки гіпотетичного компромісу. Але, як повідомляється, дискусії тривають довкола таких тем: вимоги щодо більшої кількості затримань [нелегальних мігрантів]; ускладнення процедури отримання притулку; надання федеральному уряду більших повноважень щодо висилки мігрантів; обмеження можливості президента дозволяти великим групам мігрантів тимчасово в’їжджати в США або залишатися в країні. «У Білому домі знають, що криза стала політичною проблемою, але запропоновані зміни [міграційної] політики не сподобалися ані прогресивним активістам, ані багатьом законодавцям латиноамериканського походження», — підкреслює видання.
При цьому чимало республіканців у Палаті представників мають нереалістичні очікування щодо обсягу тієї політичної перемоги, яку вони можуть здобути у цих чварах, маючи лише незначну більшість в одній з двох палат Конгресу, натякає The Economist на обмеженість впливу республіканців. Навіть спікер Майк Джонсон не може гарантувати, що досягне згоди найбільш непокірних представників своєї партії для підтримки пакетного законопроекту, який поєднує допомогу Україні з міграційною політикою.
Але якими б повільними та болючими не були переговори, зрештою Сенат, схоже, налаштований на те, щоб таки прийняти законопроект, йдеться у публікації. Палата представників повертається до роботи 9 січня, і більшість її членів, ймовірно, погодяться ухвалити законопроект, який міг би отримати підтримку обох партій у верхній палаті. Однак, як і протягом кількох останніх місяців, питання полягає в тому, чи дозволить Джонсон відбутися голосуванню, яке виражає волю більшості Палати представників — навіть якщо ця більшість не включає переважну частину його партії.
Саме тому, резюмує The Economist, після різдвяних канікул за Джонсоном буде історична місія. Більше ніж 10 000 американців служили державі в Конгресі за всю історію США. І лише відносно небагатьох з них пам’ятає історія.
«Пан Джонсон, випадковий спікер, може стати тим, кого запам’ятають», — пише The Economist. Він постійно голосував проти допомоги Україні, перш ніж обійняти свою чинну посаду, але опісля змінив свою позицію після того, як став спікером, і красномовно говорив про необхідність зупинити імперіалістичні плани Путіна, нагадують автори публікації.
«Чи запам’ятають Джонсона як спікера, який кинув виклик волі більшості американців і залишив Україну напризволяще, а також дозволив розгорітися прикордонній кризі, щоб задовольнити вимоги найрадикальніших членів своєї партії? Або ж його історичною спадщиною стане роль законодавця, який був на висоті незалежно від короткострокової політичної ціни? Він має довгі різдвяні канікули, що визначитися», — завершує The Economist.