Розгром російської колони під Вугледаром, в результаті якого, за підрахунками різних джерел, було знищено або підбито понад 30 одиниць бронетехніки, став однією з обговорюваних тем після передбачуваного початку великого російського наступу в Україні. Через кілька днів після того, як відеозйомка цього бою потрапила в мережу, залишаються питання про подію, що сталася під Вугледаром, відповіді на які спробувала знайти BBC.
Кадри розгромленої колони викликали критику з боку проросійськи налаштованих блогерів та військових експертів. Деякі з них називають це одним із найбільших одномоментних поразок російської армії за всю війну в Україні, порівнюючи цей бій зі спробою переправитися через річку Сіверський Донець у травні 2022 року. Тоді в ході кількох спроб форсувати річку російські війська також зазнали великих втрат у живій силі та техніці.
Правда, поки немає достовірних даних про те, чи була вся техніка, що потрапила на відео, підбита або знищена в один день: на кадрах фігурують не тільки моменти поразки танків і БМП, але також і машини, що окремо стоять, які теоретично могли вже знаходитися на полі бою. Цифра в 31 одиницю техніки отримана шляхом аналізу даних ролика, однак немає стовідсоткової впевненості, що ці кадри були зроблені за підсумками одного дня, а сам ролик не був змонтований з декількох зйомок.
Тим не менш, російські військові блогери стверджують, що ці події справді відбувалися в один день, і називають це саме “боєм”.
Бій, який потрапив до об’єктиву українського безпілотника, став лише одним з епізодів великої битви за Вугледар. Це місто розташоване на півдні Донецької області. Російські війська безуспішно намагаються взяти його від початку вторгнення до сусідньої країни.
У ході нинішнього загострення обстановки на фронті, яке багато хто вважає початком великого наступу Росії, район Вугледару став одним із осередків запеклих боїв. Російська армія також намагається наступати в районах Авдіївки, Бахмута, Кремінної та Куп’янська.
Черговий великий штурм Вугледару розпочався 26 січня. Втрати, які зазнала російська армія в невдалій атаці, що потрапила до об’єктиву камер українських дронів, – лише частина загальних втрат під час цієї битви.
Судячи зі зведень у проросійських телеграм-каналах, у цьому штурмі брали участь частини 40-ї окремої бригади морської піхоти, 155-ї бригади морської піхоти (обидві – Тихоокеанського флоту), озброєне формування “Каскад” з самопроголошеної ДНР і 36 -ї армії із Забайкалля. Крім того, згідно з розслідувальним проектом Conflict Intelligence Team, у штурмі брала участь 14-а бригада спецназу ГРУ.
Спочатку російські війська досить швидко дійшли до автомобільної дороги, яка з’єднує село Павлівку та місто Мар’їнку на Донеччині – ця дорога проходить з південного заходу на північний схід, відокремлюючи Вугледар від передмістя, забудованого дачами та котеджами.
Увійти до самого міста російські війська не змогли – ЗСУ чинили запеклий опір, а потім підтягли резерви.
Тоді, очевидно, російське командування вирішило зробити фланговий маневр – обійти місто зі сходу.
Колони рухалися від села Нікольське, яке контролюють російські військові, дорогами, які поділяють великі поля. Дороги обсаджені лісосмугами, що давало деяке укриття, але, очевидно, українські військові за допомогою дронів бачили пересування російських колон, по яким було відкрито вогонь.
Коли саме стався цей бій встановити важко. Відеокадри зі знищеною, підбитою чи покинутою бронетехнікою були опубліковані в українських інтернет-джерелах 9 лютого.
Проте повідомлення про те, що під Вугледаром було обстріляно російську колону, в якій було пошкоджено або знищено 30 одиниць бронетехніки, з’явилися ще 6 лютого.
Український блогер Tatarigami_UA стверджує, що втрати російська армія зазнала під час “серії атак”, а не внаслідок однієї спроби штурму.
На відеокадрах, знятих із дронів, видно, що танки та бронемашини висувалися у досить щільних колонах. Коли деякі машини підривалися на мінах, інші намагалися обійти їх і теж наїжджали на міни. Зрештою скупчення бронетехніки накрила вогнем артилерія.
Міноборони Росії не підтверджувало розгром колони під Вугледаром.
13 лютого російське військове відомство заявило про завдання удару по українських військових у районі населених пунктів Пречистівка та Вугледар: “На південно-донецькому напрямку артилерією угрупування військ “Схід” завдано вогневої поразки по скупченням живої сили та військової техніки ЗСУ в районах населених пунктів “.
За кадрами відеозапису блогери та активісти OSINT нарахували 31 одиницю бронетехніки, яка залишилася на полі під Вугледаром. У тому числі понад 10 танків.
Про стан машин судити з цих кадрів складно. Ймовірно, частину було знищено, але можливо, що деякі танки та бронемашини могли бути лише підбиті, підлягають ремонту та відновленню.
Не виключено також, що деякі машини були залишені екіпажами.
Можливо, ці бойові машини – лише частина втрат під час боїв за Вугледар. У неділю новинні сайти повідомляли з посиланням на OSINT-групу Oryx, яка на основі відкритих джерел веде підрахунок знищеної бронетехніки з обох сторін конфлікту, що з 8 по 10 лютого під Вугледаром та Авдіївкою Росія нібито втратила 103 одиниці бронетехніки, включно з 36 танками. Міноборони Росії не коментувало ці твердження. Втрати ЗСУ, за тими ж даними, становили 20 одиниць, включно з двома танками.
Даних щодо кількості загиблих у цьому бою під Вугледаром немає. Міноборони Британії у недільному зведенні своїй військовій розвідці припустило, що “за останні два тижні Росія, ймовірно, зазнала найбільших втрат з першого тижня вторгнення в Україну”.
Британське військове відомство при цьому спирається на дані міністерства оборони України та зазначає, що не може перевірити їх. Проте британські військові аналітики вважають, що тенденції, які ілюструють утвердження української сторони, “швидше за все, точні”.
Число втрат ЗСУ британська розвідка не наводить. Україна (як і Росія) традиційно не розголошує таку інформацію, але у повідомленні британської розвідки уточнювалося, що втрати ЗСУ також великі.
Високі одномоментні втрати викликали хвилю критики з боку російських провоєнних блогерів, які звинуватили військове командування у поганій організації та підготовці штурму.
Судячи з коментарів, російська танкова колона висунулася вздовж доріг, обсаджених деревами, уникаючи відкритих ділянок місцевості.
Очевидно, такий спосіб атаки був обраний через дві причини – на відкритій ділянці бронетехніка була б добре помітна. Крім того, ймовірно, ці ділянки замінували. В результаті танки підривалися на мінах і були однаково помітні серед дерев без листя в невеликих посадках.
Щоб танкова колона, наступаючи, не потрапила на мінне поле, не зупинилась на очах у противника, має проводитися інженерна розвідка.
Але в цьому випадку танки, судячи з кадрів, знятих з українського дрону, опинилися на мінному полі на очах у противника. Ці дрони, очевидно, займалися розвідкою та цілевказівкою для української артилерії.
Зважаючи на те, що кадри відеозапису розгрому колони опинилися в мережі, безпілотники могли вільно літати над колоною. Для того, щоб дрони противника не могли літати над частинами, що наступають, існують системи радіоелектронної боротьби і системи протиповітряної оборони. Перші перешкоджають застосуванню дронів, другі збивають безпілотники.
Міністерство оборони Росії у понеділок, 13 січня, опублікувало відео, на якому ЗРК “Тор-М2У” “в зоні спецоперації” збиває дрон. Але дрони, які зробили відеозаписи з розгромом колони під Вугледаром, мабуть, не були збиті. На кадрах, знятих цими БПЛА, серед російської техніки систем ППО не було.
Як написав у своєму телеграм-каналі колишній “глава міноборони ДНР” Ігор Стрєлков (Гіркін), заочно засуджений до довічного ув’язнення у справі про збитий у 2014 році “Боїнг”, “частину техніки було знищено ударами ПТУР (запускаються з висотних будинків Вугледару) частина – розстріляна артилерією супротивника, яка стріляє виключно точно”.
Те, що по атакуючій колоні вівся артилерійський вогонь, підтверджують кадри відеозапису та вирви, що залишилися на полі бою.
У таких випадках військова наука наказує надавати наступаючим військам артилерійську підтримку. Це “бойові дії артилерії на початку і в ході атаки (наступу) своїх військ, які полягали в безперервній, послідовній вогневій поразці противника перед фронтом і на флангах атакуючих з метою створення умов для їхнього безупинного просування”, йдеться у довідкових матеріалах на сайті Міноборони Росії.
А щоби артилерійська підтримка була успішною, перед початком наступу проводиться ще й артилерійська розвідка.
Як стверджує Гіркін, російський артилерійський вогонь був “виключно неточним”.
Судячи з цього зауваження, а також з того, що українська артилерія спромоглася завдати таких високих втрат, російська артилерійська розвідка була або проведена недостатньо добре, або не проведена зовсім.
У травні 2022 року російські війська кілька разів намагалися переправитися через річку Сіверський Донець у районі селища Білогорівка. Тоді ці переправи опинилися під вогнем української артилерії, що спричинило великі втрати серед військових армії РФ.
Американський Інститут вивчення війни припускав, що втрати російської армії тоді могли становити понад 400 осіб – і понад 80 одиниць військової техніки. Forbes писав про 70 одиниць різної техніки.
З одного боку, та операція справді чимось нагадує повідомлення про розгром російської колони під Вугледаром. В обох випадках, судячи з повідомлень, що надходили, українська розвідка розкрила висування російських сил до рубежу атаки. І коли вона почалася, то по наступаючим військам було завдано удару.
При цьому контрбатарейна боротьба з боку російських військових, мабуть, не призвела до успіху.
З іншого боку, форсування водної перешкоди вважається одним із найскладніших маневрів. Воно вимагає високого ступеня координації інженерних частин, засобів артилерійської (і, наскільки можна, авіаційної) підтримки, розвідки, РЕБ, ППО. Вимоги до підготовки військ та планування подібної операції вищі, ніж під час настання без перетину складних природних перешкод.
Забезпечення атаки, включаючи артилерійську, інженерну та звичайну розвідку, радіоелектронну та протиповітряну підтримку, залежить від наявності у військовому угрупуванні відповідних сил та засобів. І від уміння особового складу ними користуватись.
Тобто це питання організації, і підготовки операції, і питання підготовки особового складу до ведення бойових дій. У першому випадку відповідальність несуть штаби та командири, у другому – ті, хто відповідає за підготовку військовослужбовців.
У коментарях з приводу Вугледара звучали і звинувачення на адресу російського командування в некомпетентності, і припущення, що російські військовослужбовці були готові до ведення бойових дій.
“Зразково повторені всі помилки, які тільки робилися раніше”, – пише у своєму телеграм-каналі Гіркін, якого в Україні з 2014 року вважають терористом.
“Так, безумовно, ми теж завдаємо противнику шкоди та поразки, але кадри противника демонструють чергову кризу в командуванні військами та управлінням боєм на рівні штабів”, – йдеться в повідомленні, опублікованому на каналі Grey Zone, близькому до ПВК “Вагнер”.
Командир батальйону “Схід” Олександр Ходаковський, який воює на боці самопроголошеної ДНР з 2014 року, написав у себе в телеграм-каналі, що до непідготовлених наступів російських військових підштовхує “інформаційне тло” та “успіхи з окремих ділянок “приватників”, тобто найманців ПВК “Вагнер”.
Інститут вивчення війни у своєму огляді припустив, що частину проблем у настанні російських військових в Україні можна пояснити низьким рівнем підготовки солдатів та офіцерів.
“Боїздатність всіх з’єднань, за якими ми спостерігали, знизилася на більш ранніх етапах війни і, ймовірно, їх чисельність відновлювали за рахунок мобілізованого особового складу. Російські військові, мабуть, не змогли підготувати своїх мобілізованих для проведення ефективних механізованих наступальних операцій за короткий період часу з моменту їхнього призову”, – йдеться у зведенні.
Нарешті, командування, яке віддає наказ про наступ, може зазнавати тиску з боку вищого військового керівництва.