Історія з британськими санкціями проти російської нафти, схоже, починає перетворюватися на дуже незручну дипломатичну пожежу для Лондона. І тепер у неї офіційно втрутився Володимир Зеленський.
Президент України заявив, що українська сторона вже контактувала з Великою Британією щодо рішення уряду Кіра Стармера пом’якшити обмеження на авіаційне пальне та дизель, виготовлені з російської нафти у третіх країнах.
“Ми свої сигнали щодо цього Лондону передали”, — сказав Зеленський у вечірньому зверненні.
За словами президента, питання санкцій залишається “дуже чутливим”, а цього тижня тему планують обговорити на двосторонньому рівні.
І якщо перекласти дипломатичну мову людською — Київ дуже м’яко, але цілком чітко дає зрозуміти британцям: виглядати жорсткими щодо Кремля і паралельно відкривати лазівки для пального з російської нафти — це погане поєднання.
Зеленський окремо наголосив, що саме санкції — економічні, політичні та українські далекобійні удари — зараз є одним із найефективніших інструментів тиску на Росію.
“Це те, що найбільш ефективно впливає на Росію, на те, щоб бажання закінчити цю війну в Росії все ж таки виникло”, — заявив президент.
Напередодні уряд Кіра Стармера опинився під шквалом критики після того, як фактично відклав заборону на імпорт авіаційного пального та дизеля, вироблених із російської нафти в Індії та інших третіх країнах.
Рішення пояснили ризиками для постачання пального через напруження на Близькому Сході та ситуацію навколо Ормузької протоки. Але проблема в тому, що навіть у самій Британії це викликало дуже нервову реакцію.
Опозиція, частина лейбористів і проукраїнські активісти звинуватили уряд у тому, що Лондон фактично залишає Росії енергетичну лазівку.
Особливо жорстко відреагувала лідерка консерваторів Кемі Баденок, яка назвала рішення “божевіллям”. А санкційні експерти прямо попередили: у Кремлі це можуть сприйняти як сигнал слабкості Заходу.
І, схоже, саме цього зараз найбільше бояться в Києві. Бо вся логіка санкційної політики тримається на простій ідеї: Росія має втрачати гроші швидше, ніж знаходити нові способи продавати нафту через “обхідні маршрути”.
А коли навіть союзники починають шукати компроміси з російською нафтою — у Москві це можуть прочитати як дуже небезпечний знак: тиск Заходу починає втомлюватися.
