Президент США робить ставку на те, що країна зможе відбити можливу відповідь Тегерана і що завдала удару, який позбавить Іран шансів на відновлення ядерної програми, пише у The New York Times Девід Е. Сенгер.
Упродовж останніх двадцяти років Сполучені Штати вдавалися до санкцій, диверсій, кібератак і дипломатичних переговорів, щоби сповільнити поступ Ірану до створення ядерної зброї.
Близько 2:30 ночі в неділю за іранським часом президент Дональд Трамп наказав продемонструвати силу, від якої свідомо відмовлялися його чотири попередники — через страх втягнути країну у війну на Близькому Сході.
Після кількох днів заяв, що він не може допустити, аби вцілілі після ізраїльських ударів мулли й генерали Тегерана зробили вирішальний стрибок до ядерної бомби, Трамп відправив флот бомбардувальників B-2 через пів світу, аби ті скинули найпотужніші неядерні боєприпаси на ключові об’єкти великої ядерної інфраструктури Ірану.
Головною ціллю став глибоко захований центр збагачення у Фордо, недосяжний для Ізраїлю.
Для Трампа це рішення — атакувати ядерну інфраструктуру ворожої держави — стало найбільшою і, можливо, найнебезпечнішою ставкою його другого терміну.
Він робить ставку на те, що США зможуть відбити можливу відповідь іранської влади, маючи понад 40 тисяч американських військових на базах по всьому регіону. Всі вони — у межах досяжності іранських ракет, навіть після восьми днів безперервних ударів Ізраїлю. Трамп також розраховує, що Іран не зможе вдатися до звичних методів непрямої відповіді — тероризму, захоплення заручників і кібератак.
Але найважливіше — він робить ставку на те, що цим ударом США знищили здатність Ірану відновити ядерну програму. Це амбітна мета. Іран уже попереджав: у разі нападу він вийде з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та перенесе свою програму в підпілля. Саме тому Трамп приділив стільки уваги знищенню Фордо — об’єкту, збудованого у таємниці у середині 2000-х і розкритого президентом Обамою у 2009-му. Саме там Іран виробляв майже все паливо, близьке до збройного, яке найбільше непокоїло США та їхніх союзників.
Помічники Трампа повідомили союзникам у суботу ввечері, що мета Вашингтона — знищення ядерної програми. Вони описали удар як обмежену і контрольовану операцію, схожу на ту, внаслідок якої у 2011 році було вбито Осаму бін Ладена.
«Вони прямо сказали, що це не оголошення війни», — заявив у суботу ввечері один високопоставлений європейський дипломат після розмови з представником адміністрації.
Але, зауважив дипломат, бін Ладен убив три тисячі американців. Іран досі не створив бомбу.
Іншими словами, адміністрація стверджує, що це був акт превентивної оборони — знищення загрози, а не режиму. Але незрозуміло, чи Іран сприйме це саме так. У короткому зверненні з Білого дому в суботу ввечері, поруч із віцепрезидентом Дж. Д. Венсом, держсекретарем Марко Рубіо і міністром оборони Пітом Гегсетом, Трамп пригрозив Ірану ще більшою руйнацією, якщо він не погодиться на його умови.
«Іран, хуліган Близького Сходу, має укласти мир», — сказав він. «Якщо ні — майбутні удари будуть значно масштабніші й простіші».
«Буде або мир, або трагедія для Ірану, значно більша за все, що ми бачили за останні вісім днів. Пам’ятайте: у нас ще багато цілей», — додав Трамп. І пообіцяв: якщо Іран не поступиться, США завдадуть нових ударів «точно, швидко та майстерно».
Таким чином Трамп фактично заявив про готовність поглибити військове партнерство з Ізраїлем, який протягом останніх восьми днів методично знищував ядерне й військове керівництво Ірану — в їхніх ліжках, лабораторіях і бункерах. Спершу США дистанціювалися від цих ударів. У першій публічній заяві з цього приводу Марко Рубіо наголосив, що Ізраїль діяв «самостійно», а США «не брали участі».
Та кілька днів тому Трамп написав у соцмережах, що може вбити 86-річного верховного лідера Ірану аятолу Алі Хаменеї будь-якої миті. У суботу ввечері він чітко дав зрозуміти: США повністю залучені. І, всупереч словам Рубіо, тепер країна глибоко в операції.
Трамп сподівається, що після удару, який відкинув можливості збагачення урану, він зможе скористатися моментом крайньої слабкості Ірану — тією, яка дозволила бомбардувальникам B-2 вільно пролетіти туди й назад.
Після жорсткої відповіді Ізраїлю на теракти 7 жовтня 2023 року, коли загинули понад тисяча ізраїльтян, Іран фактично втратив свої проксі — ХАМАС і Хезболу. Його найближчий союзник Башар Асад змушений був тікати з Сирії. А Росія з Китаєм, що мали ситуативне партнерство з Іраном, зникли з горизонту після ізраїльських ударів.
Єдиною залишалася ядерна програма — не лише науковий проєкт, а й символ опору Заходу, ядро стратегії іранської влади щодо збереження контролю.
Разом із придушенням протестів ця програма стала щитом для спадкоємців революції 1979 року. Якщо тоді Іран протистояв США, взявши 52 заручників, то в останні два десятиліття символом спротиву стала саме ядерна програма.
Історики, можливо, колись проведуть лінію від образів американців із зав’язаними очима, яких утримували 444 дні, до бомб GBU-57, скинутих на укріплений комплекс Фордо. Вони, ймовірно, питатимуть, чи могли США, їхні союзники або сам Іран обрати інший шлях.
І майже напевно — чи виправданим виявився ризик, на який пішов Трамп.
Його критики в Конгресі вже ставлять запитання. Сенатор Марк Ворнер, голова Демократичної фракції в комітеті з розвідки, заявив, що Трамп діяв «без консультацій з Конгресом, без чіткої стратегії, всупереч одностайним висновкам розвідки», яка стверджувала, що Іран не ухвалив рішення про створення ядерної зброї.
Якщо Іран не зможе відповісти, якщо влада аятоли похитнеться, або ж країна відмовиться від ядерних амбіцій — Трамп, без сумніву, скаже, що лише він мав рішучість діяти там, де його попередники вагалися.
Але можливо й інше. Іран поступово відновиться, його вцілілі вчені підуть у підпілля, і країна стане на шлях, який свого часу обрала Північна Корея — до створення бомби. Сьогодні Північна Корея, за даними розвідки, має понад 60 ядерних боєголовок — арсенал, який стримує будь-який напад.
І Іран може дійти висновку: це єдиний спосіб захиститися від більших і ворожих держав, аби уникнути повторення того, що вразило його небо недільного ранку.
