“Спочатку вони з’явилися як хмара пилу на горизонті. За кілька секунд мотоцикли з російськими солдатами пронеслися по полю зигзагами, здіймаючи пил і намагаючись з гуркотом влетіти в український окоп”, – починає свій репортаж з українського фронту The New York Times.
“Вони рухалися швидко, вони розосередилися і звернули”, – сказав лейтенант Михайло Хубицький, описуючи атаку російських мотоциклістів, свідком якої він став. Цей тип атак став поширюватися всією лінією фронту цієї весни, додаючи новий дикий елемент в і без того жорстокі та хаотичні бої.
За словами солдатів і командирів, на деяких ділянках фронту приблизно половина всіх атак припадає на російських солдатів на мотоциклах, квадроциклах і баггі, оскільки московські війська намагаються використовувати швидкість для подолання відкритих просторів, де їхня громіздка бронетехніка є легкою мішенню.
Ці нетрадиційні транспортні засоби стали з’являтися так часто, що деякі українські окопи тепер виглядають як звалища покинутих, підірваних позашляховиків, як показують відео з розвідувальних безпілотників.
Нова тактика – це остання російська адаптація до сильно замінованого, контрольованого поля бою, оскільки московські війська намагаються домогтися невеликих тактичних успіхів, часто всього в кілька сотень ярдів.
Найдальше просування росіян у цьому регіоні знаходиться за 15 миль від вихідної точки.
“Ми ведемо війну за кожен метр”, – сказав капітан Ярослав, командир артилерійського розрахунку 80-ї десантно-штурмової бригади, який на початку цього тижня випускав ракети в бік російських позицій. З метою безпеки він назвав тільки своє ім’я.
Тим не менш, Росія залишається армією, що веде наступ. Згодом її успіхи зростають, і тепер російські військові впритул наблизилися до стратегічно важливих ліній постачання і міст на Донбасі на сході України.
З моменту взяття міста Бахмут у травні 2023 року російський наступ на захід просунувся приблизно на три милі за більш ніж рік. Зараз він застопорився на водоканалі біля міста Часів Яр.
Але тепер росіяни погрожують обійти українські позиції з флангу, а також наблизитися до ключової лінії постачання України – траси Покровськ – Костянтинівка.
Ризик для цього маршруту постачання надає нової гостроти бойовим діям на цій ділянці фронту. Якщо росіяни візьмуть під контроль цю дорогу або навіть загрожуватимуть їй, це сповільнить потік продовольства, зброї та боєприпасів, необхідних українській армії для ведення бойових дій на Донбасі. У понеділок дві російські ракети пролетіли повз ключовий міст на шосе. Унаслідок удару міст залишився цілим, але є загиблі та поранені, повідомила регіональна влада.
Крім того, російський наступ загрожує двом утримуваним Україною містам – Торецьку та Нью-Йорку, останнє з яких – маленька крапка на українських рівнинах, що отримала свою назву в XIX столітті. Якщо ці н.п. впадуть, Росія зможе просунутися до найбільших міст регіону, контрольованих Україною, – Костянтинівки, Дружківки, Краматорська і Слов’янська.
Цього місяця влада активізувала евакуацію мирних жителів з Торецька і Нью-Йорка, вивозячи небагатьох жителів, що залишилися, на мікроавтобусах в умовах сильних бомбардувань.
Усередині частково оточених міст російські артилерійські обстріли луною розносяться майже безлюдними вулицями. Від ударів здіймаються клуби сірого диму. Майже вздовж кожного кварталу Нью-Йорка стоїть невеликий цегляний будинок із дахом, пробитим артилерійським снарядом. На Донбасі кожне місто, захоплене Росією після повномасштабного вторгнення 2022 року, було розбомблено вщент.
Евакуацію проводять у спішному порядку: у жителів є лише кілька хвилин, щоб завантажити одну-дві сумки в мікроавтобус і залишити будинки, які вони займали все життя.
“Бум, бум, бум”, – так одна з евакуйованих, 69-річна Аліна Оляк, медсестра на пенсії, описала умови в місті Торецьк за останній тиждень, коли російська армія поступово просувалася полями.
“Я прощаюся з моїм прекрасним містом”, – сказала пані Оляк. Російська армія зараз перебуває приблизно за милю від центру міста”. Мікроавтобус, який евакуював Оляк у понеділок, був знищений у вівторок осколками російської ракети, унаслідок чого було поранено одного з добровольців, які проводили евакуацію.
У міру просування своєї армії Росія експериментує з різними підходами до перетину відкритих полів. Останній із них – штурм на мотоциклах.
Оскільки розвідувальні безпілотники повсюдно присутні в небі над Донбасом, бронетехніка обох армій стає легкою мішенню. По більш швидкохідних мотоциклах і баггі складніше влучити з артилерії. Але їхній недолік у тому, що вони не захищають російських солдатів, які потрапляють під град кулеметного вогню, коли наближаються до окопів.
Іноді мотоциклістам вдається проїхати, якщо російська артилерія не дає українським солдатам висунути голову над траншеєю. Ця тактика розв’язує, хоча і з великим ризиком, ключове тактичне завдання війни в Україні для обох сторін: як перетнути заміноване відкрите поле під наглядом безпілотників і артилерійським вогнем.
Якщо їм вдається перетнути поле, мотоциклісти кидають свої байки, заходять в український окоп і вступають у ближній бій у пішому порядку.
“Вони зістрибують і починають стріляти”, – каже український сержант Сапсан, службовець 47-ї механізованої бригади, який попросив називати його тільки за псевдонімом, відповідно до протоколів безпеки його підрозділу. “Ці коляски і мотоцикли дуже швидкі і пролітають прямо через посадку”.
Як і хвиля піхотних атак, які Росія використовувала для захоплення Бахмута торік, атаки на мотоциклах призводять до великих втрат, кажуть українські солдати. Ці атаки не витіснили використання російськими військовими своєї тупої переваги в кількості артилерійських знарядь і боєприпасів для наступу. Це додаткова тактика.
Використання дешевих, одноразових мотоциклів і баггі допомагає зберегти російську бронетехніку, оскільки російські військові вдаються до використання запасів застарілих танків часів холодної війни.
Нова мотоциклетна тактика застосовується в тандемі з іншою нетиповою формою атаки, яка використовує протилежну стратегію – наступати громіздко і повільно. Росіяни приварюють до танків листову броню для захисту від безпілотників, що вибухають, створюючи коробчасті конструкції розміром з будинок, відомі як танки-черепахи. Гігантські, громіздкі машини скриплять і повзуть по полях і стали ще одним дивним видовищем, яке з’являється на полях битв у Донбасі.
За словами українських солдатів, на полях у мотоциклістів гарний огляд, і вони можуть звернути, щоб уникнути мін, які можуть не помітити оператори бронетехніки. Або вони їдуть слідами, залишеними бронетехнікою під час попередніх наступів, знаючи, що ці маршрути вільні від мін.
Але вони не захищені від артилерійської шрапнелі, що розривається навколо них. А щойно вони наближаються до українських окопів, то потрапляють під шквальний вогонь кулеметів.
“Як вони знаходять людей, готових на це, я не знаю”, – каже Володимир, сержант, який також попросив називати його тільки на ім’я, відповідно до військового протоколу. “Іноді хтось із них не доїжджає, іноді всі”.
Україна також протистоїть атакам мотоциклістів за допомогою дронів-квадрокоптерів, які вибухають і якими керує оператор в окулярах віртуальної реальності, – саморобної зброї, яка з’явилася під час війни в Україні і змінила поле бою завдяки своїй здатності вражати бронетехніку на ходу.
Усі ці перешкоди можуть виявитися смертельно небезпечними, як у випадку з нападом, свідком якого став лейтенант Хубицький, коли вісім чи дев’ять мотоциклістів увірвалися в українські окопи.
Щойно мотоциклісти опинилися в зоні видимості, українські солдати відкрили вогонь із кулеметів, каже лейтенант Хубицький. За його словами, мотоцикли, що вихляли, були важкою мішенню. Деякі були вражені, інші – ні. Але в цьому випадку занадто мало росіян вижило, щоб сформувати ефективний підрозділ для штурму українського окопу. Тих, хто залишився в живих, які кинули свої мотоцикли на краю поля, було вбито в ближньому бою, сказав він.
Це не завадило російським командирам продовжувати застосовувати цю тактику. “Усі посадки, – каже Сапсан, сержант 47-ї бригади, – тепер забиті цими візками і мотоциклами”.