Президент Путін щосили намагається вирватися з пастки, в яку він сам себе і загнав, пише оглядач британської газети Guardian Саймон Тісделл.
Він не може собі дозволити затягувати війну в Україні, оскільки західні санкції роз'їдають російську економіку, а чисельність та можливості збройних сил Росії неухильно виснажуються. Тож які у нього варіанти?
Він міг би оголосити уявну перемогу, заявити, що "загроза" з боку НАТО нейтралізована, і запропонувати врегулювання, яке визнає анексію вже окупованих територій. Але він точно знає, що Київ ніколи добровільно не ухвалить таких умов. Він міг би зробити ставку на ескалацію на полі бою, наприклад, використовуючи Білорусь для відкриття другого фронту на північ від Києва. Але незрозуміло, чи цього хочуть його генерали.
Він може вирішити, що найкращий варіант – це підвищити ставки для союзників України, щоб підірвати опір Києва.
Насправді саме цим він зараз і займається. У Європі зростає занепокоєння зростанням цін на енергоносії. Крім того, у Росії напрочуд багато союзників, розкиданих по політично роздробленій Європі.
Усередині ЄС Віктор Орбан, прем'єр-міністр Угорщини, неодноразово перешкоджав санкціям Євросоюзу проти Росії, а минулого місяця уклав односторонню газову угоду з Кремлем.
Лідери двох вкрай правих партій Італії, які, як очікується, увійдуть до правлячої коаліції після виборів, багато років підтримували тісні зв'язки з Москвою.
Інші європейські вкрай праві (і вкрай ліві) популістські партії тією чи іншою мірою ототожнюють себе з путінською ідеологією та консервативними соціальними цінностями.
Путін також може покластися на провідних політиків із країн, які не входять до ЄС, таких як Олександр Вучич, президент Сербії. Вона є давнім союзником Росії і не забула бомбардування Белграда НАТО у 1999 році.
ЄС та Великобританія побоюються, що Путін може використати нестабільність на Західних Балканах, щоб розпалити старі конфлікти та відвернути увагу від України.
Безрозсудна поведінка Путіна на окупованій Запорізькій АЕС говорить про те, що заради перемоги він готовий ризикнути майже всім. Зневірений маніяк стає все більш небезпечним з кожним днем, підсумовує Саймон Тісделл, оглядач Guardian.