Якщо ми створимо дискусію, у якій ірраціональна віра в цю зброю змусить політиків неохоче обґрунтовувати законні оборонні потреби, переможець буде лише один — Росія.
Про це пише Елізабет Броу, колумністка видання Politico.
Варто віддати належне: Україна поступово змінює перебіг війни, що почалася після російського вторгнення 2022 року.
Вона робить це у багато способів, але найбільше захоплення викликає її продумане й масштабне використання дронів. Насправді український підхід викликав настільки велике захоплення, що в деяких колах дрони тепер називають Wunderwaffen — «диво-зброєю» для європейських країн НАТО, тобто таким видом озброєння, який нібито здатен самотужки повністю змінити оборону держави.
Але це не так. Водночас дрони не є й другорядними гравцями.
Захоплення дронами цілком зрозуміле. Лише одного дня – 9 липня «Україна протягом ночі атакувала 14 російських суден в Азовському морі, зокрема 12 танкерів, які належать до підсанкційного московського “тіньового флоту”. Командувач українських Сил безпілотних систем заявив, що загалом за попередні 96 годин було уражено 35 суден, а українські війська також атакували 45 військових об’єктів в окупованому Криму та на півдні України».
Складається враження, ніби українські дрони є всюди. І Україна не лише використовує їх для ударів по російських цілях, не завдаючи таких руйнівних людських втрат, як, скажімо, ракети, — вона також здатна робити це на величезних відстанях.
Дрони атакують російські судна тіньового флоту в Чорному морі. Вони атакують російські судна тіньового флоту в Середземному морі. Вони б’ють по російських нафтопереробних заводах. Вони атакують російські нафтові термінали на Балтійському морі. Вони постійно створюють проблеми російським військовим і вже завдавали ударів по самій Росії. На початку цього місяця вони навіть атакували нафтопереробний завод у Сибіру.
Насправді українські дрони стали настільки успішними, що це породжує дедалі гучніші заклики до європейських членів НАТО зосередити увагу саме на цій переважно невеликій і дешевій зброї. Подивіться, як дрони допомогли Україні змінити перебіг війни! Подивіться, як багато можна досягти за відносно невеликі гроші! Дрони — це майбутнє! Наші уряди відстають! Саме так звучить цей аргумент.
Однак, хоча дрони беззаперечно є частиною майбутнього війни, вони досі залишаються експериментальними й не мають чітких правил застосування.
Крім того, Росія також використовує дрони, які іноді порушують повітряний простір НАТО. Російські війська регулярно перешкоджають польотам українських дронів, унаслідок чого ті відхиляються від курсу й потрапляють на територію країн НАТО.
Звісно, країни НАТО теж мають дрони — і планують купувати ще більше. «Україна справді прискорила наш технологічний розвиток, — сказала мені віцеадмірал Ева Скуг Гаслум, начальниця Об’єднаного оперативного командування Швеції. — Вона також зробила суспільство загалом більш обізнаним щодо дронів. Збройні сили Швеції, як і збройні сили інших країн НАТО, постійно тренуються використовувати дрони й протидіяти їм. Але іноді для того, щоб події почали розвиватися швидко, потрібна масштабна або надзвичайна ситуація. Саме це ми зараз і спостерігаємо».
Але ця скромна на вигляд і водночас грізна зброя не є Wunderwaffe.
«Ми маємо пам’ятати, що Україні вдалося […] відтіснити російський Чорноморський флот із західної частини Чорного моря, завдяки чому українці можуть зберігати цивільне морське сполучення, — зазначив Ганс Гранлунд, шведський військово-морський офіцер, який нещодавно вийшов у відставку і на початкових етапах війни працював військовим аташе в Україні. — Однак українцям не вдалося самим встановити контроль над Чорним морем, оскільки вони не мають власного флоту».
Більшість повітряних дронів нагадують комарів: вони маленькі, жалять, є одноразовими, легко замінюються й рухаються роями. Але завдавати болючих ударів і послаблювати противника — не єдине завдання збройних сил.
Дрони, безумовно, не усувають потреби, наприклад, у кораблях. У Балтійському морі країни НАТО повинні вміти не лише завдавати шкоди російським суднам — вони також мають перевозити війська й постачання до країн Балтії та Фінляндії. І це лише морська сфера. Уявіть собі спробу відбити сухопутне вторгнення переважно за допомогою дронів. Так, ви можете завдати агресору болючих втрат, але самі лише дрони не принесуть перемоги.
Звичайно, дрони — це не лише ударна зброя; вони також можуть виконувати логістичні завдання. Але вони мають бути частиною загального арсеналу країни — саме тому Україна використовує широкий спектр іншого озброєння і продовжує просити союзників надати його ще більше. На саміті НАТО в Анкарі на початку цього місяця президент України Володимир Зеленський навіть домігся від президента США Дональда Трампа згоди дозволити Україні виробляти американські ракети Patriot за ліцензією.
Цього місяця дискусія про те, яким має бути належний масштаб використання дронів, набула драматичного повороту в самій Україні, коли Зеленський звільнив популярного міністра оборони Михайла Федорова — як повідомлялося, через його гострий конфлікт із командувачем Сухопутних військ України генералом Олександром Сирським. Федоров виступав за надзвичайно широке використання дронів, тоді як Сирський віддає перевагу відверто традиційному веденню війни. Показово, що за кілька днів Зеленський звільнив і Сирського.
Для більшості країн найкраще рішення лежатиме десь посередині між підходами Федорова та Сирського. Вони також повинні пам’ятати, що на кожен новий винайдений вид зброї противник розробляє інший, здатний його перевершити.
«Нові технології з’являтимуться постійно; все розвивається дедалі швидше, — пояснила Скуг Гаслум. — Майбутнє, у якому ми не побачимо появи масштабніших засобів протидії дронам, абсолютно неможливе. [Високопотужна мікрохвильова зброя] та лазерна зброя, якій для “заряджання” потрібна лише енергія, ймовірно, стануть одними з найефективніших засобів протидії. Саме тому, наприклад, фрегати є незамінними в морській сфері. Високоенергетичну зброю не можна заряджати будь-де. Кораблі чудово для цього підходять».
Однак дедалі сильніша віра в дрони серед частини оглядачів і широкої громадськості також створює цілком реальну дилему для політиків і збройних сил, оскільки вони стикаються з приблизно таким наративом: Україна змогла змінити своє становище в цій війні завдяки дронам, які вона виготовила самостійно, причому за вкрай обмеженого бюджету. Отже, витрачати гроші на більш традиційне озброєння — це старомодно й означає марнувати кошти платників податків.
Це небезпечний наратив.
Військові системи озброєння з кожним днем стають дедалі складнішими й тісніше взаємопов’язаними. Дрони є надзвичайно корисною частиною цього комплексу, але й їх можна обійти або нейтралізувати в міру подальшого розвитку технологій.
«Дрони мають стати природною частиною всієї нашої військової системи — як сенсори, як носії зброї та як логістичні системи, — сказала Скуг Гаслум. — Що більше впроваджуються взаємопов’язаність, цифровізація та [штучний інтелект], то більше можливостей спільного використання отримують системи. Але ми не можемо масово виробляти дрони й складати їх на зберігання — до того моменту, коли вони знадобляться, вони вже застаріють. Ось наскільки швидко розвиваються технології».
Раціональне розпорядження коштами платників податків завжди має бути першою заповіддю для державного службовця. Але якщо ми створимо дискусію, у якій перебільшена віра в дрони змусить політиків неохоче обґрунтовувати законні оборонні потреби, переможець буде лише один — Росія.
