Президент Росії Володимир Путін і високопосадовці Кремля знову демонструють прихильність до початкових цілей війни, які фактично означають повну капітуляцію України. Про це йдеться у черговому звіті Інституту вивчення війни.
Аналітики ISW звернули увагу на заяву Путіна від 23 червня про нібито готовність Росії до мирних переговорів з Україною.
Водночас російський президент зазначив, що Москва готова вести переговори лише на основі Стамбульських протоколів 2022 року, його промови в МЗС РФ у червні 2024 року та ймовірних “домовленостей” зі США в Анкориджі у серпні 2025 року.
В ISW наголошують, що всі ці позиції зводяться до вимог капітуляції України.
За оцінкою аналітиків, вимоги Росії, викладені у Стамбульських протоколах 2022 року, передбачали б постійну заборону для України вступати до НАТО, серйозні обмеження для української армії та заборону отримувати західну військову допомогу.
При цьому такі умови не передбачали жодних обмежень щодо чисельності чи спроможностей російських військ.
ISW також нагадує, що Стамбульські протоколи обговорювалися у березні-квітні 2022 року за зовсім інших умов на фронті, коли Росія наступала на Київ і контролювала значні частини північного сходу, сходу та півдня України.
У червні 2024 року Путін озвучив схожі максималістські вимоги: повне виведення українських військ із контрольованих Україною територій Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей і відмову від прагнення вступити до НАТО ще до припинення вогню та початку переговорів.
Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров 23 червня також заявив, що Росія досягне всіх цілей війни. Серед них він назвав нейтральний і без’ядерний статус України, скасування законів, які Москва називає “дискримінаційними” щодо російської мови та Російської православної церкви, а також визнання Україною незаконних псевдореферендумів на окупованих територіях.
На думку ISW, заяви Путіна і Лаврова є повторенням початкових цілей Росії у війні проти України з 2022 року.
Аналітики вважають, що Кремль фактично сигналізує: будь-яка мирна угода, яка не задовольнить російські вимоги не лише до України, а й до НАТО та Заходу, не буде прийнятною для Москви.
Окремо ISW зазначає, що Путін продовжує використовувати переговорну тактику, спрямовану на створення хибного враження, ніби українська оборона перебуває на межі обвалу.
23 червня він заявив, що майбутні переговори мають враховувати нинішні “реалії на полі бою”. У Кремлі давно використовують це формулювання для позначення російських просувань на фронті.
Водночас, за оцінкою ISW, наявні дані свідчать, що ці просування залишаються переважно поступовими й обмеженими. Аналітики також зазначають, що темпи російського наступу стабільно знижуються з листопада 2025 року.
Крім того, українська кампанія ударів середньої дальності дедалі більше ускладнює російську логістику на окупованих територіях, що вже починає проявлятися на фронті.
ISW також вказує, що Кремль проводить інформаційно-психологічну кампанію навколо Білорусі.
Аналітики пов’язують це із закликами президента Володимира Зеленського до Мінська прибрати ретрансляційні станції сигналу на білорусько-українському кордоні та попередженням, що Україна може уразити це обладнання, якщо Білорусь цього не зробить.
Лавров заявив, що такі вимоги нібито є спробою втягнути Білорусь у війну Росії проти України. Він також згадав про російсько-білоруський договір про гарантії безпеки і готовність застосувати “повний спектр заходів” у межах Союзної держави.
Водночас ISW звертає увагу, що білоруський посол у Росії Юрій Селіверстов не повторив тез Лаврова про українські вимоги до Білорусі.
На думку аналітиків, така позиція узгоджується із заявами Олександра Лукашенка від 15 червня, коли він заперечив можливість відправлення білоруських військ на війну проти України.
