Перший комісар ЄС з оборони хоче змусити країни запасати мінімальну кількість боєприпасів та інших матеріалів, стверджуючи, що це найкращий спосіб посилити збройову промисловість блоку, щоб підготувати його до війни, пише Financial Times.
Андрюс Кубілюс, який обійме цю посаду цього року, якщо Європейський парламент схвалить його кандидатуру, заявив, що ЄС має бути готовим до нападу Росії протягом кількох років.
Він порівняв свій план з аналогічними домовленостями щодо природного газу, згідно з якими країни повинні зберігати запаси і ділитися ними з сусідами, які цього потребують.
«Чому у нас немає критеріїв, які називаються військовою безпекою, щоб зберігати таку-то й таку кількість артилерійських снарядів та інших продуктів… скажімо, пороху [вибухових речовин]?»
«Ви створюєте додану вартість для безпеки держав-членів, але, крім того, ви створюєте постійний попит на продукцію, що є найбільшою проблемою для оборонної промисловості. Їм не вистачає стабільних довгострокових замовлень на виробництво».
ЄС спробував збільшити виробництво зброї після того, як Україна була змушена раціонувати снаряди і ракети, намагаючись стримати російські наступальні дії.
Фінляндія, сусід Росії, – одна з небагатьох країн-членів ЄС, що володіють великими запасами зброї, в той час як у німецькій армії, як писали в 2022 році ЗМІ, боєприпаси закінчаться після двох днів боїв.
Кубілюс сказав, що у нього немає бажання дублювати роль НАТО. Офіційні представники альянсу, в якому домінують США, критикують альтернативний набір стандартів оснащення і закупівель ЄС.
У березні ЄС виділив 500 млн євро в рамках Акта про підтримку виробництва боєприпасів (ASAP), щоб збільшити виробничі потужності до 2 млн снарядів на рік до кінця 2025 року.
Кубілюс, колишній прем’єр-міністр Литви, сказав, що це вже поліпшення порівняно зі щорічним лімітом у 300 000 снарядів, коли Росія атакувала Київ у 2022 році. Але необхідно ще більше, сказав він. «Якщо я не помиляюся, ми все ще відстаємо від росіян».
Голова Комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що блоку необхідно витратити 500 мільярдів євро, щоб заповнити нестачу видатків на оборону з моменту закінчення холодної війни в 1990-х роках.
Вона дала Кубілюсу 100 днів після вступу на посаду, щоб підготувати білу книгу з оборонної стратегії. За її словами, вона має включати в себе європейський повітряний щит, який обійдеться в сотні мільярдів євро, і систему кіберзахисту.
Кубілюс хоче, щоб країни-члени ЄС спільно позичали гроші на цю мету, але проти цієї ідеї поки що виступають Німеччина і Нідерланди, які роблять значний внесок у бюджет.
Він також окреслить інші проєкти, що становлять спільний інтерес, які могли б отримати фінансування ЄС, включно зі способами стимулювання компаній оборонної промисловості до спільної транскордонної роботи.
Тенденція різних європейських урядів віддавати перевагу своїм власним національним виробникам призвела до поширення різних моделей танків, артилерійських знарядь і бойових машин, що знижує ефективність.
За словами Кубілюса, щоб залучити приватні гроші, ЄС повинен змінити правила інвестування, щоб класифікувати витрати на оборону як стійкі.
Він також сказав, що хотів би тісніше співпрацювати з виробниками зброї України, оскільки безпілотники і ракети змінили сучасне поле бою. «У них є реальний досвід», – сказав він.
Кубілюс попередив, що не можна втрачати час, пославшись на оцінку Німеччини, згідно з якою Росія може бути готова напасти на одного з членів ЄС до 2029 року.
ЄС нишпорить по всьому світу в пошуках зброї для відправки в Україну. Чеська Республіка очолює зусилля із закупівлі 300 000 артилерійських снарядів.
Кубілюс сказав, що промислові плани ЄС можуть включати Велику Британію, яка вийшла з блоку.
«Ми вважаємо Велику Британію частиною Європи», – сказав він. «Демократичні європейці повинні бути якомога більш єдині. Я бачу небезпеку в нашій слабкості… і у Путіна може виникнути спокуса пошукати додаткові пригоди».
«Але китайці теж спостерігають. Китайці зроблять один простий висновок. Захід дуже слабкий. Незважаючи на те, що сукупна економічна міць Заходу в 25 разів перевищує російську, ми не можемо перемогти. У чому ж причина? Це питання політичної волі».