Після того, як Україна послабила правила виїзду і дозволила чоловікам віком від 18 до 22 років виїжджати за кордон, усе більше молодих українців подають заяви на тимчасовий захист у Німеччині, пише DW. У чому причини їхнього від’їзду?
Після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року до Німеччини прибули майже 1,3 мільйона українських біженців. На початок жовтня 2025 року у центральному реєстрі іноземців було зафіксовано 1 293 672 особи, які отримали тимчасовий захист. До недавнього часу більшість з них були жінки з дітьми або пенсіонери. Зараз же значно зросла кількість чоловіків молодших за 22 роки.
Це пов’язано зі зміною правил перетину кордону урядом України. Із 28 серпня були зняті обмеження на виїзд для чоловіків віком 18–22 років. Через це кількість українців цього віку, які реєструються в Німеччині, різко зросла: приблизно зі 100 на тиждень до майже 1000, повідомило Міністерство внутрішніх справ Німеччини.
Новий наплив українських біженців?
Український консультаційний центр у Берліні підтверджує, що з вересня кількість звернень молодих чоловіків значно збільшилась.
«До того часу молоді чоловіки цієї вікової групи були серед наших відвідувачів не так часто», — каже координаторка центру Еліна Вегнер. Вона розповідає, що у вересні центр провів понад 440 консультацій, і 13% з них припали на молодих чоловіків цієї категорії. Це значно більше, ніж влітку, коли їхня частка становила лише 0,1%.
Деякі з цих хлопців одразу звертаються до центрів прийому біженців, інші спершу живуть у друзів чи родичів. За словами фахівців центру, для цієї групи характерний «відносно високий рівень освіти». Більшість хоче отримати тимчасовий захист, аби мати право на проживання в Німеччині, а потім — вчитися або працювати.
Максим: «Я приїхав робити професійне навчання»
20-річний Максим із Києва скористався можливістю виїхати. Він вперше за кордоном і недавно прибув до Берліна.
«Я просто приголомшений! Я надзвичайно щасливий, бо бачу в цьому мій квиток у майбутнє», — каже він.
Максим уже подав заявку на тимчасовий захист і зараз живе в гуртожитку для біженців. Він хоче вивчити німецьку, а потім вчитися або працювати.
«Я хочу пройти навчання — якщо не електроінженером, то у професії, яка покращує якість життя людей і робить країну кращою», — каже він.
Він два роки працював кур’єром у Києві. Батько помер сім років тому, він жив із матір’ю, яка працює прибиральницею. «Я приїхав також для того, щоб допомагати мамі», — додає Максим.
Сергій: «У 23 або 24 ти перебуваєш у буферній зоні»
22-річний Сергій, який також нещодавно приїхав до Німеччини, родом із Донбасу. Він тікає від війни з 2014 року. Тоді він жив неподалік аеропорту в Донецьку й бачив бойові дії зблизька.
Сергій каже, що рішення виїхати було важким. Він розумів, що можливості для законного виїзду для чоловіків обмежені, і після 22 років це стає ще складніше.
«У 23 або 24 ти у своєрідній буферній зоні: ти не можеш просто поїхати, але і не ховаєшся; водночас призов наближається», — каже він. В Україні чоловіків можуть мобілізувати з 25 років.
У Сергія є друзі в Німеччині, це вплинуло на його вибір. Він зараз шукає роботу і житло. Згодом хоче перевезти матір, брата й сестру.
Віктор: «Могли б знизити вік призову»
18-річний Віктор із Київщини приїхав до Берліна з дівчиною наприкінці серпня. Він навчається онлайн у Київському університеті культури й мріє про акторську кар’єру.
Каже, що його рішенням керував «страх війни» і «страх мобілізації». Він читав, що вік призову можуть знизити.
Реакція в Україні — змішана
Дехто вважає, що країна не може дозволити собі втрату молодих людей під час війни. У соцмережах таких чоловіків інколи називають «дезертирами».
Проте Максим каже: «Усі мої друзі в Україні за мене раді. Навіть ті, хто служить, не сказали, що я когось зрадив».
Сергій додає, що коли його автобус перетнув кордон, восьмеро хлопців у салоні вигукнули: «Ура, ми це зробили!».
Попри різні обставини, всі троє — Максим, Сергій і Віктор — хочуть будувати життя в Німеччині. Опитування показують, що понад 20% українських підлітків хочуть жити за кордоном, тоді як 52% планують залишитися в Україні.