Експрем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон висловив підтримку Україні у її боротьбі проти РФ та наголосив, що наша боротьба визначить на десятиліття вперед напрямок розвитку світу.
Про це Джонсон написав у колонці для Daily Mail.
Джонсон упевнений: Пригожин знав, хто його вбивця
Пригожин мав небагато часу, щоб з’ясувати, хто його вбив. Але і того часу було достатньо. Йому довелося зрозуміти. Між вибухом на борту реактивного реактивного літака Embraer Legacy 600 і моментом, коли російський бандит втратив свідомість у своєму нестерпному прискоренні до землі, не могло пройти більше кількох секунд. І все ж у ту мить, я певен, він абсолютно чітко знав, що сталося. Він знав, чия прихована рука відправляє його на 28 000 футів униз, щоб разом із іншими товаришами з групи Вагнера бути спаленим у вогняній кулі в сільській місцевості Тверської області на північ від Москви — а потім, звичайно, вниз, до Аїда і Тартару.
Нам не потрібне дослідження місця аварії. Нам не потрібно, щоб хтось дивився на ДНК або стоматологічні документи, і це відверто смішно, що речник президента Франції стверджує, що існують “обґрунтовані сумніви” щодо того, що сталося з літаком. … Увесь світ прекрасно знає, що людина, яка стоїть за вбивством Пригожина і керівництва групи Вагнера, не кажучи вже про загибель екіпажу, є тією самою людиною, яка санкціонувала, наприклад, отруєння у Британії Олександра Литвиненка і Сергія Скрипаля. Вбивцею Пригожина є та сама особа, яка стояла за вбивством опозиційного політика Бориса Нємцова та правозахисниці Анни Політковської, а також за незліченними іншими злочинами. Закладаюся, що коли детонація висмоктала повітря з салону літака, останньою думкою в приреченому куполі черепа Пригожина було “Путін!”, а передувало їй одне з численних ненормативних слів, якими так вільно володів колишній продавець тюремних хот-догів.
Експрем’єр Британії наголошує, що вбивство Пригожина – путінська версія мафіозної помсти
Коли ми дивимося моторошні кадри того, як цей літак летить по спіралі на землю, ми стаємо свідками чогось історичного. Це насильницька ліквідація чинним главою держави його ворогів – наживо. Я не можу пригадати іншого прикладу такої показної та розкутої дикості світового лідера – не за нашого життя. Ми чуємо про те, що Кім Чен Ин робить зі своїми ворогами, але насправді ми цього не бачимо. Цими вбивствами Путін на наших очах перетворюється на азійського деспота, вбиваючи свого колишнього фаворита лише для того, щоб показати, хто в домі господар, насолоджуючись своєю жорстокістю. Маска тепер повністю знята. Путіна викривають як гангстера, а його абсурдна телевізійна “данина” загиблим вагнерівцям – просто зі сторінок “Хрещеного батька”. Євген Пригожин мав “складну долю”, сказав Путін. Евфемізм, який, безумовно, має відповідати “він спить з рибами” і “я зробив йому пропозицію, від якої він не міг відмовитися”.
Джонсон зазначає, що вплив РФ у світі попри її слабку економіку поширюється злочинними методами
Візьмемо Башара аль-Асада, різника Алеппо. Минуло понад десять років з того часу, як США і Велика Британія почали повторювати мантру про те, що “Асад повинен піти”. Що ж, Асад не тільки все ще там, у Дамаску, при владі, але після всієї своєї жорстокості — і використання хімічної зброї — він повернувся до Ліги арабських держав. Кому він має дякувати за своє виживання? Володимиру Путіну, значною мірою, та його готовності надати російську військову допомогу.
Не дивно, що деякі з менш демократично налаштованих держав світу готові діяти на користь Путіна. Він продає їм зброю без складних форм для заповнення про дотримання міжнародного гуманітарного права. Він із задоволенням посилає найманців групи Вагнера, щоб допомогти придушити ісламських джихадистів та інших противників — і, знову ж таки, без запитань про методи допиту, які вони використовують. Подивімося правді в очі: він здатний бути корисним, а ми з дуже вагомих причин — ні.
Ось чому російський вплив так несподівано поширений, попри розмір і стан російської економіки. Якщо всього зазначеного недостатньо, він, звісно, пропонує багатьом із них нафту і газ, необхідні для підтримки економіки. Все це допомагає пояснити, чому було так важко забезпечити виконання санкцій проти його режиму.
Ми ще не змогли ефективно ізолювати російську економіку — і частково тому його клептократичний режим виживає. … Попри всі вуглеводневі багатства, ВВП на душу населення в Росії зараз становить близько чверті ВВП Великої Британії. Росіяни — поки що — схоже, готові терпіти все це.
Боротьбу і перемогу України Джонсон вважає єдиним шляхом порятунку світової демократії від катастрофи
Тому українська боротьба за свободу має ключове значення, і її результат визначатиме напрямок розвитку світу на десятиліття вперед. Якщо Путін переможе в Україні, це буде катастрофою для демократії в усьому світі. Якби Путін переміг, це було б аргументом усіх тих, хто каже, що не можна покладатися на Захід, і що Захід не підтримає або не доведе справу кінця.
Перш за все, перемога Путіна була б моральною гидотою — поразкою вільної, незалежної, демократичної та абсолютно невинної країни, яку Путін карає саме за те, що вони обрали свободу та демократію. Цього не повинно бути і не буде. Так, контрнаступ іде повільніше, ніж комусь хотілося би, але він просувається. І якщо ця війна чогось нас навчила, то це ніколи не недооцінювати українців.
Якби ми були розсудливими і спорядили їх тим, що їм потрібно, на початку конфлікту, вони б зараз рухалися швидше. Треба дати їм необхідні інструменти — а все інше зроблять героїчні українці.
Джонсон застеріг від підштовхування України до завершення війни в обмін на території
І, напевно, з люциферіанського падіння Євгена Пригожина є один яскраво очевидний висновок. Подивіться на цей літак, що рухається, усі ви, хто каже мені, що ми можемо досягти рішення шляхом переговорів, або що ми повинні якимось чином заохочувати українців міняти землю заради миру. Будь-яка така торгівля була б морально огидною після бійні, яку вчинив Путін. Для Володимира Зеленського було б політично неможливо це зробити, навіть якби він цього хотів. Що ще важливіше, було б абсолютно безглуздим будь-яким чином довіряти угоді з Путіним — і ми щойно отримали докази. Пригожин думав, що має гарантії. Пригожин думав, що розібрався. Подивіться на цю угоду зараз. Подивіться, що з ним сталося.
Є тільки один шлях вперед — поразка Путіна і перемога України, якомога швидше.