Очільниця українського Міністерства економіки Юлія Свириденко повідомила, що в разі, якщо західна допомога не надійде вчасно, українському урядові доведеться затримати виплату бюджетних зарплат, а також, можливо, пенсії. Рішення про це буде ухвалюватися із врахуванням того, наскільки швидким буде отримання допомоги від Сполучених Штатів та Європейського союзу.
Зараз більш-менш упевнено можна говорити виключно про те, що рішення про допомогу Європейського Союзу, навіть, якщо його заблокує Угорщина, може бути ухваленим після надзвичайного саміту Європейського Союзу першого лютого. Саме на цьому саміті керівники країн-членів Європейського Союзу або зможуть дійти згоди щодо одноголосного рішення про виділення фінансової вимоги Україні у розмірі 50 млрд євро, або ж ухвалити рішення про відповідальність кожної з країн, в разі, якщо Угорщина знову заблокує це рішення.
Щодо того як будуть розвиватися події в американському конгресі зараз сказати не може ніхто. Звичайно, можна сподіватися, що після різдвяних канікул американський сенат ухвалить рішення про допомогу України у розмірі 60 мільярдів доларів, однак для цього потрібно, щоб демократи та республіканці досягли згоди щодо цілого пакета рішень, які стосуються насамперед ситуації на кордоні Сполучених Штатів Америки та мексиканських Сполучених Штатів. Якщо ж таке рішення не буде ухвалене і демократи не зможуть вчасно домовитися з республіканцями – це може змінити ситуацію із виділенням допомоги для України, або ж відкласти її на невизначений термін. Залишається тільки сподіватися, що американські законодавці усвідомлюють важливість цієї допомоги для України, навіть не тільки з точки зору опору нашої держави російської агресії, але і з точки зору самого виживання української державності, як такої.
Зараз, коли західної допомоги немає, стає абсолютно очевидним для кожного громадянина України, що економіка з лютого 2022 року існувала на штучному диханні. Виплати зарплат десяткам тисяч бюджетників і пенсіонерів, так чи інакше, підтримували купівельну здатність населення, люди намагалися жити в умовно нормальному світі, хоча цей нормальний світ забезпечувався виключно грошима наших західних союзників. Своєю чергою, як ми розуміємо, купівельна спроможність однієї частини населення створювала купівельну спроможність іншій, підтримувала сферу послуг, бізнес. Якщо купівельна спроможність великої частини громадян, які отримують гарантовані бюджетні зарплати та пенсії зменшиться, що люди змушені будуть, як то кажуть, відкладати на “чорний день”, або місяцями чекати своїх зарплат – це може призвести до кричущих змін і в економічній ситуації, і в наявності робочих місць у приватному секторі (безробіття в Україні й так вже достатньо велике), і, звичайно, це може створити проблеми із захистом України.
Уряд обіцяє виділяти гроші на оборону у першу чергу, однак і раніше, про це також потрібно пам’ятати, зарплатня українським військовослужбовцям виділялася саме з державного бюджету України. Ця зарплатня, як й інші розходи на оборону, були пов’язані саме із податками українських громадян, якщо цих податків буде менше, таким чином і меншою буде спроможність держави щодо утримання Збройних сил України: щодо розходів, як на самих військовослужбовців, так і на потреби військового бюджету. Будемо пам’ятати, що західна допомога стосується ще й військово-технічної допомоги України – це не тільки гроші, які дозволяють підтримувати українську економіку на плаву, це ще й та зброя з якою українська армія бореться із російським окупантом.
Щодо слів очільниці Міністерства економіки, потрібно ставитися, як до цієї реальності з якою ми зіштовхнулися саме тому, що ймовірно багато хто не усвідомлював, що Україна може опиратися Російській Федерації тільки тоді, коли вона є частиною цивілізованого світу; що боротьба з російською агресією проти України – це наша спільна справа із Європейським Союзом та Сполученими Штатами. У цій ситуації потрібно поставити чимало запитань західним політикам. Захід і так робить все можливе, щоб не опинитися у прямому зіткненні з Російською Федерацією. Стратегія Заходу сьогодні, щоб українці захищали свою землю насамперед і виключно власними зусиллями, щоб у конфлікті з Російською Федерацією не брали участь військовослужбовці країн НАТО, бо з точки зору провідних керівників західних країн – це може призвести до руйнівного конфлікту між Заходом і Росією із застосуванням стратегічної ядерної зброї та зникненням великої частини нашої цивілізації буквально у лічені дні, або ж навіть години.
Проте якщо Захід не хоче допустити такої карколомної катастрофи, яка призведе до загибелі десятків мільйонів людей у Європі та Північній Америці, то, здається, можна було б подумати про виділення Україні допомоги, яка не є кричуще важливою для державних бюджетів Сполучених Штатів, чи країн Європейського Союзу, що аж ніяк не позначається на добробуті громадян країн, які саме завдяки опору України відсувають від себе можливий конфлікт цивілізації із невідомими наслідками для західних країн і мова може йти не тільки про Третю світову війну.
Ми розуміємо, що від ядерного конфлікту зі Сполученими Штатами та іншими країнами можуть утримуватися самі керівники Російської Федерації. Мова йде про розширення конфліктів, про гібридні війни, про амбіції Росії, які будуть зростати в разі того, що Російській Федерації вдасться перемогти Україну у нерівній, якщо не буде західної допомоги, боротьбі та приєднати територію ненависної Володимиру Путіну країни до нової Російської імперії.
Економічна допомога – це така ж сама частина опору російському вторгненню, як і зброя, і як голосування у міжнародних організаціях на підтримку України не менш вагома частина, ніж зброя і підготовка українських воїнів до подальшої боротьби з російською навалою в ситуації, коли президент Російської Федерації Володимир Путін зациклений на довготривалій війні на виснаження. Дуже хочеться, щоб не тільки українці повернулися до реальності та усвідомили значення західної допомоги для їхнього власного виживання, а щоб насамперед до цієї реальності повернулися західні політики.