1. Скільки буде йти війна?
– Поки Україна не зупинить російський наступ, і ворог не зрозуміє, що військовим шляхом знищити Україну неможливо, і буде змушений піти на перемовини.
2. Що таке перемога для України?
– Зупинити російський наступ та зберегтись як незалежна держава з максимальною площею та з виходом до Чорного моря. Саме існування України – найбільша поразка Путіна.
3. Коли все це закінчиться і буде мир?
– Поки при владі в РФ путінський режим, активна або прихована війна не припиниться, загроза для України з боку РФ – на десятки років. Треба привчатися жити у стані війни – так живе Ізраїль, Південна Корея.
4. Чи може Україна звільнити силою усі окуповані території та вийти на кордони 1991 року?
– Так, може. Якщо зосередить сили, які будуть мати перевагу у засобах ураження, високоточній зброї, дронах та антидронових системах, достатній чисельності штурмових підрозділів. Але якщо такої переваги нема, то дива не трапляться самі по собі.
5. Який формат призупинення бойових дій на цей момент виглядає реальним?
– Зупинення бойових дій на лінії фронту, яку буде важко прорвати з обох сторін, як на 38 паралелі між Північною та Південною Кореєю.
6. Чи можна зупинити Росію на фронті?
– Так. Є чимало прикладів, коли наші війська надійно зупиняють ворога, і завдають росіянам великих втрат. У росіян також не вистачає особового складу, вони намагаються продавити фронт масами піхоти. Піхота вразлива для усіх видів озброєння. Наявність високоточної зброї у вигляді дронів дає можливість перемолоти будь-яку чисельність російських військ. Але високотехнологічні озброєння вимагають змін тактики та застосування військ. Також потрібні системні зусилля по збереженню нашої піхоти – фортифікації, антидронові системи, прикриття вогневими засобами.
7. Чи вистачить у України сил?
– У України є сили та ресурси, основні проблеми в їх концентрації та організації. Нам не треба ставати взагалі такими чисельними як Росія, нам треба бути чисельними та сильними у конкретному місці та у конкретний час. Проблема створення переваги у війні – це не проблема солдат, це проблема управління, організації та застосування з боку вищого військового та політичного керівництва. Для створення такої переваги потрібно створити довгострокову стратегію розвитку та опору держави та суспільства.