Чесно кажучи, положа руку на сєрце, москалі таки в чомусь праві… Якийсь скритний, латентний, тайний хвашизм та нацизм процвітали у нас всігда. Пишним і красівим яростним цвєтом…
В самому началі 90-х годов пішов я учиться на історика. УДПУ Драгоманова. Це вже було після армії. Учиться тоді було тяжело. Ну, вчиться всігда було тяжело, а саме в ті роки ще й жить було нелегко… Крізіс…
І от коли було вже зовсім невиносімо, в смислі – ні копійки дєнєг, а до стипендії ще тижнів три з половиною, то я, морозною студеною зимою, в общежитії, вдягав свою чотирирічну дочку Дарину в цигейкову шубу, в шапку з бомбоном і в рукавиці з якогось фальшивого стриженого ховраха, і йшли ми з нею на кафедру історії України, в інстітут через дорогу… Бо Дарина була спеціально дресірована (ізвіняюсь за такі непедагогічні вешчі, ну времена були такі сурові… ))
Як правило на кафедрі в ці часи шось празнували хороше і приятне… Ну, там завжди, шось празнували хороше, особливо під час сесії… Крім того, на кафедрі історії України працювали, як правило, націоналісти-збоченці, всякі ксенофоби і прочі ізвращенці. Ну, їм по спеціальності так було положено…
То ми скромно заходили з Дариною на кафедру і казали: “Доброго вечора, панове!”… А потім я ставив Дарину на стілець і спонукав: “Дарино! Гарний москаль???” – Мертвий москаль!!!” – відчеканювала Дарина в шубі, замотана по самі вуха всякими платками, і вправно зігувала… Іногда при цьому падала додолу, бо шуба сильно сковувала нацистські двіженія…
За цей номер замдекана Виговський Микола Юрієвич або даже сам декан СанСанич Сушко давав Дарині двадцять гривень (чи що воно там тоді було)…
На порозі інстітуту мене з вождєлєнієм і нетерпінням ждали друзья – Саня Галух і Диня (Валєра Денисенко). Ми йшли з виручкою, заробленою Дариною, в бліжайший гастроном. Купляли собі пива і бальзаму “Український орнамент”, а Дарині – докторської ковбаси і булочку за вєрну та ефективну службу… Ми пили пиво з “орнаментом”, а Дарина сиділа на підвіконні і гризла чесно заработану ковбасу… Іноді отвлікалася і повторювала сама собі: “гарний москаль – мертвий москаль” (для треніровки) … І сміялася… – Цить, дурна, казав Галух Саня, – за безплатно не нада, зараз ще на остановку сходимо…
Гарного весняного вечора, бандерівці!