Чесно кажучи, серед народних артистів, а точніше, артистів з народу, яких у селі Бугаївка Ізюмського району лічити-неперелічити, і котрі цієї суботи відправилися десь у район аеропорту за Краматорськом до наших вояків, не лише одні доярки.
Є тут також і сільські вчителі, і трактористи, і лікарі, і працівники культури, і учні місцевої школи…
Хоча, якщо добре подумати, то не було б і хореографічного колективу «Родзинка» в гарних костюмах, не звучав би саксофон зі сцени, не запалював би душу оркестр, якби не доярки.
Бо все у селі крутиться довкола ферми. Там заробляються гроші і тратяться не лише на хліб насущний.
Кілька місяців (рік тому) село годувало наших вояків, поки вони були голі й босі. Та й зараз підтримують: варять захисні екрани на БТРи, ремонтують техніку, ну і часто їздять у гості в зону АТО.
Пам’ятаю часи, коли деякі «народні» відмовлялися від поїздок, мовляв, небезпечно, я артисти з народу бували, важай на передовій. Їдуть туди не з порожніми руками, а як кажуть у народі, з гостинцями: короваєм, пиріжками, печеним-вареним. Ну і молока сотню-другу літрів для віська не забувають захопити. Бо що то за козак, що молока не п’є.
.jpg)
А ще беруть конверти з дитячими малюнками, не забуваючи покласти до них сотню гривень, що боєць подзвонив своїй матусі. Звичайно, що гарна українська пісня й танок увінчують щирість серця та щедрість української душі бугаївців.
Звісно, що все це відбувається завдяки Герою України (справжньому Герою!) Андрію Яковичу Ровчаку. Як завжди він десь сидить у куточку в задньому ряду, молитовно склавши руки. Якщо ви добре пошукаєте його на знімках, то, можливо, відшукаєте цю скромну людину, яка завжди уникає високих трибун.
