Ми тут були першими, коли вирішили відвідати військову частину з концертом. Для цього зібрали невеличку “фронтову бригаду”, яку взявся координувати “афганець”, артист, режисер Олег Оберніхін.
Він очолює якийсь там фонд і знає що і як треба координувати: як зв’язатися з військовим командуванням, де знайти артистів. Про обладнання для концерту – окрема мова.
Власне цього разу їх, артистів, ніхто не шукав, вони самі знайшлися: артистичне сімейство Балабаїв – Олександр, Ірина та їхня донька Анна. Разом все це називається концертно-продюсерський центр “Зірковий олімп”. Продюсер – це Сашко. Ірина – відома естрадна співачка, композитор, поетка. А ще переможниця відомих всеукраїнських конкурсів, авторка кількох оригінальних пісенних альбомів. Її донька Анна не відстає від матері, але окрім того, що вона співає, ще й керує хором.
Непроста це робота сьогодні український народний хор, бо нікому це мистецтво у Харкові сьогодні не потрібне. Який був хор ХТЗ – знищили, тепер чимало виконавців з того колективу співають у Анни. Скидаються грошима, платять оренду, щоб мати де проводити репетиції. Словом, оцей хор плюс дві виконавиці (мати й донька) – чимала в нас була бригада. 23 чоловіка зі мною, бо я також погодився читати вірші.
Щоб добратися до військової частини потрібен був транспорт. Допомогли автомайданівці. Зідзвонилися між собою, заправили власним коштом авто розподілили всіх по легковиках – і поїхали в зенітно-ракетний дивізіон. Нелегка служба в зенітників-ракетників навіть у мирний час: постійне бойове чергування. А тапер вона важка і поготів. Хлопці (більшість контрактники) ось вже місяць не виходять з бойових “кунгів”, прикриваючи Харків з повітря. Усі при зброї – чоловіки, жінки. Раніше стрілецька зброя в протиповітряній обороні видавалася лише тоді, коли бійці заступали в караул. Тепер з нею і днюють і ночують, як у війську США. Перед казармою – “їжак”, обплутаний колючим дротом.
Армія не ділиться за статтю: і жінок і чоловіків називають однаково – військовослужбовці. А в них удома родини, діти, чоловіки, дружини, до яких війні немає ніякого діла. Кажуть, що за місяць сидіння безвихідно за парканом здичавіли, отож були дуже раді нашому приїзду. Лише оце недавно декого почали відпускати в короткострокові звільнення. Дехто сьогодні поміняв його на концерт.
Спочатку виступив хор співав “Щедрика” та інші народні пісні, твори відомих авторів. Була осторога: молоді хлопці, які звикли слухати “попсу”, можливо рок, а дехто шансон, якими забито радіо і теле-ефір, можливо, не сприймуть народне. Дивно: слухали й народне, можливо тому, що це нагадувало хлопцям (особливо строковикам) домівку. Навіть вірші слухали.
Ірину Балабай вразила щирість, з якою слухали пісні у її та доньчиному виконанні. І не просто аплодували, а й підспівували, коли звучала “Червона рта” та ін.., танцювали під ритмічні, жваві мелодії пісень Ірини. Казали, що знають її “Харків’янку” та оту пісню про закоханих у метро.
А потім була розмова з майором, котрий опікується особовим складом частини, на тему армії і народу. Зокрема майор сказав, що за останній місяць багато чого змінилося в їхньому житті. За лічені тижні вони навчилися більше, ніж за всю попередню службу. Бо війна. А ще багато чого змінилося в їхніх душах. Мовляв, а хіба могло не змінитися, коли вони відчули що потрібні країні, людям, що хто як не вони мусять захистити Україну. Для протиповітряної оборони ці слова багато чого важать, адже, якщо буде по країні удар, то перші ракети і бомби намагатимуться влучити саме в зенітно-ракетні дивізіони.
А ще майор розповів про свого дядька, який ще рік тому казав, мовляв, навіщо Україні потрібна армія, коли на неї ніхто не збирається нападати, а коли росіяни окупували Крим, то сам подзвонив небожу і запитав, яка допомога потрібна його частині.
Концерт, який привезла “фронтова бригада”, на думку майора, також неабияка підтримка, адже вона породжує почуття потрібності. А це – головний стимул для існування. Тому й було стільки квітів від наших вояків під аплодисменти і крики “браво!”
Олег Оберніхін запевняє, що на цьому вони не зупиняться: з концертами до військових частин погодилися виїздити деякі актори української драми, лялькового театру, рок-музиканти…
