Щороку 22 січня Україна відзначає одне з найсимволічніших державних свят – День Злуки. Дуже цікаво протягом вже не одного десятиліття на прикладі святкування Соборності споглядати, як змінюється світовідчуття, світосприйняття українців.
Переживаючи безпрецедентні виклики та часом – страшні випробування, які випали на долю нашого покоління, ми стаємо іншими, з кожним роком події січня 1919-ого відбиваються у суспільній свідомості все більш вікопомними та важливими.
Ще трохи більше 20 років тому, коли на державному рівні тільки починали відзначати День Соборності, ми, безумовно, захоплювалися мужністю і патріотизмом наших предків, які проголосили Акт Злуки на Софіївській площі. Захоплювалися, але до кінця не могли відчути, які емоції, думки, почуття керували ними, на які жертви вони ладні були піти заради єдиної України. Це була сторінка історії, надзвичайно героїчна, але яка залишилася у далекому минулому.
Але тепер, коли ми пережили Революцію Гідності, коли щодня ось вже майже 7 років виборюємо своє право бути і жити незалежно у власній державі у гібридній війні, події більш ніж 100-річної давнини видаються зовсім іншими. Тепер ми можемо адекватно оцінити їх. І, так, зараз вони сприймаються ще більш героїчно.
Це, певною мірою, накладає велику відповідальність на нас – якщо наші предки так завзято, не жаліючи себе, боролися ще 100 років тому з тим самим ворогом, що й сьогодні загрожує нашій державності, то чи маємо ми моральне право не те, що скоритися, не те, що відступити, а хоча б на хвилину втратити силу духу?!
Впевнена – відповідь очевидна. І для мене надважливим і визначальним є те, що у нашій державі на сьогодні є стільки справжніх патріотів, які кожен на своєму місці, ніби окремо від інших, по максимуму виконують свою справу задля спільного результату – наблизити той день, коли 22 січня ми збиратимемося не лише, аби висловити подяку нашим предкам за Злуку, а й один одному – за перемогу у війні за нашу незалежність і соборність сьогодні!
З Днем Соборності!
Слава Україні!