За оцінками ООН, на цифрову економіку припадає до 15,5% світового ВВП. Безумовними лідерами процесу є дві конкуруючі між собою країни – США та Китай. На їх долю приходиться 75% технологій, пов’язаних з блокчейн, 50% світових видатків на Інтернет речей та більше 75% світового ринку відкритих хмарних технологій. Доречі, деякі з торгівельних розбіжностей між цими країнами є прямим наслідком їх прагнення до глобального домінування в сфері передових цифрових технологій. Адже вислів: «хто володіє інформацією – володіє світом», в контексті загальної цифровізації, вже можна сприймати буквально.
Якщо вимірювати цей сегмент економіки у грошах, то мова йде про трильйони доларів. Наприклад, компанія «Фейсбук», за результатами 2019 року, отримала майже 71 млрд. доларів виручки. Для порівняння, це на третину більше, ніж бюджет України на 2020 рік!
На США та Китай припадає 90% ринкової капіталізації 70 найбільших цифрових платформ світу. Доля Європи в ній – 4%, сукупна доля Африки та Латинської Америки – всього 1%. На жаль, Україна у цих рейтингах навіть не розглядається.
У найкоротші терміни, буквально протягом 15 років, прогрес у цифрових технологіях призвів до створення колосальних багатств. Як бачимо, вони розподілилися вкрай нерівномірно та сконцентрувалися у невеликої кількості країн, компаній та конкретних фізичних осіб. Такі гіганти як «Майкрософт», «Епл», «Амазон», «Гугл», «Фейсбук» чи «Алібаба», за якими стоять конкретні люди – яскрава ілюстрація цього.
Але найбільшу тривогу викликає навіть не концентрація технологій, фінансів та впливу, на без перебільшення, розвиток людської цивілізації. Привід перейматися – стрімке зростання нерівності та цифровий розрив між країнами, що поглиблюється.
Почнемо з того, що цілі регіони світу викинуті з цифрового ринку. Наприклад, більше половини населення світу має обмежений доступ в Інтернет, або не має його взагалі.
Окрім цього, нові технології, що вриваються у наше життя, суттєво змінюють структуру ринку праці: створюються робочі місця в нових галузях та ліквідуються цілі кластери в традиційних формах зайнятості, за рахунок автоматизації.
Крім того, неможна забувати про нові вимоги до освіти та компетенцій працівників. Наприклад, житель Африки чи Близького Сходу, який з трудом опанував грамоту, буде не здатен конкурувати з людиною, яка отримала диплом європейського коледжу.
І нарешті, нові розробки та технології потребують величезних інвестицій. Навіть найінноваційніша ідея, на певному етапі, вимагає грошей для втілення її у життя та просування. Найчастіше, необхідні для цього фінанси є саме у великих корпорацій.
Що може зробити окрема держава для того, аби подолати нерівність та увійти до цифрового світу?
Виходячи з того, що людство знаходиться на самому початку цифрової епохи, відповідь на це питання ми отримаємо у майбутньому. Але є декілька порад, яким необхідно слідувати, щоб зберегти шанси цифровізуватися.
По-перше, необхідно усвідомити, що кінцевий результат буде залежати від рівня розвитку і готовності країни та її економічних суб’єктів до впровадження цифрових технологій. Головний показник цього – використання Інтернету. Наприклад, глобальною мережею користуються 95% жителів США та Північної Європи. А у середній Африці кількість користувачів коливається на рівні 12%. В Україні цей показник складає близько 53%. Рецепт – інвестування у розвиток. Першим це зрозумів Ілон Маск, який у 2018 році анонсував старт власної космічної програми StarLink по виведенню 12 тис. комунікаційних супутників на орбіту Землі, щоб забезпечити доступ до безкоштовного Інтернету у будь-якій точці земної кулі. Доречі, 29 січня цього року в рамках вказаної програми відбувся черговий космічний запуск: 15 тон супутників опинилися на орбіті. Сучасні технології дозволяють за допомогою смартфона брати повноцінну участь у цифровому світі. Найпростіший смартфон із доступом до всесвітньої мережі може дозволити собі придбати навіть українській пенсіонер.
По-друге, необхідні інвестиції не тільки у телекомунікаційне обладнання, стартапи та ідеї, а і у людей, їх освіту та розвиток. Необхідно створювати цифрову інфраструктуру та стимули для постійного навчання громадян протягом всього життя. Світ стрімко змінюється і щоб бути конкурентноздатним, необхідно постійно підвищувати свій рівень.
По-третє, необхідно переосмислити саму стратегію глобалізації. Завдяки цифровізації, ми переходимо від її географічного до віртуального сприйняття. Світ поміщується у смартфоні. Не виходячи з дому, в режимі реального часу, можна вести бізнес на іншому континенті. Міжнародна спільнота повинна виробити новий підхід до технологій, укріплення партнерства та підвищення ефективності управління.
Як підсумок для України. Не треба сприймати цифровізацію як питання, що можна розв’язати за допомогою окремої державної програми чи запуску сервісу з надання державних послуг в електронному вигляді. Поки буде такий підхід – все буде відкладатися. Приклад – перенесення на тиждень запуску розпіареної платформи державних послуг «Дія».
Необхідно на державному рівні змінювати філософію сприйняття реальності. І все вийде. В кінці-кінців не було ж державної програми просування Фейсбуку в Україні, але маємо 12 мільйонів постійних користувачів.