Взяла участь у роботі ІІІ Українського жіночого конгресу. Дуже велика кількість поважних учасників, цікавих виступів надихнула і мене на певні думки, якими хочу поділитися.
Як на мене, гендерна рівність – це один із наших євроінтеграційних дороговказів. І ми маємо його неухильно додержуватися.
Для мене, як представниці Центральної виборчої комісії, особливу зацікавленість викликає такий важливий аспект, як участь жінок у процесах державотворення.
Розставлю акценти: я – жінка, але, переконана – жіноча стать не повинна бути ані перешкодою, ані привілеєм для визначення критеріїв, за якими та або інша особа буде обрана на високу посаду. Визначальними чинниками мають слугувати компетентність, доброчесність, відданість справі та щирі наміри працювати в ім’я України.
Законодавство нашої держави, починаючи з Конституції, гарантує рівність чоловіків і жінок в країні у всіх секторах. Україна затвердила Цілі сталого розвитку, приєдналася до Пекінської декларації і Платформи дій, прийнятих на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок у 1995-ому році, а також ратифікувала основні міжнародні документи щодо ґендерної рівності та прав жінок, включаючи Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативний протокол до неї.
Відповідно до Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок кожна країна сама розробляє власний національний механізм запровадження гендерної рівності. Згідно з Пекінською платформою дій, уряди країн-членів ООН мають покласти відповідальність за реалізацію політики з питань просування прав жінок на найвищому рівні, і у багатьох випадках це може бути на рівні Кабінету міністрів.
В Україні Уряд прийняв це важливе рішення 1 березня 2017 року, коли було ухвалено Постанову про включення до повноважень Віце-прем'єр міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції функцій та відповідальності за координацію державної політики з питань гендерної рівності.
Структура та основні функції інституціонального механізму забезпечення гендерної рівності визначені Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Варто відзначити, що в останні роки наша держава доклала чимало зусиль задля забезпечення гендерної рівності, запобігання дискримінації та протидії насиллю. Не буду перераховувати їх усі, зупинюся лише на деяких надважливих моментах.
По-перше, посилено участь жінок у процесах прийняття рішень. Так, збільшилась кількість жінок серед вищого корпусу державної служби. Протягом 2017 року за результатами конкурсів на зазначені посади було призначено 101 особу, серед них 23 жінки (27,8 %). Наступного року на посади державної служби категорії “А” призначено 15 переможців, з яких 4 – жінки (26,7 %). Звичайно, до остаточного вирішення питання ще далеко, але тенденція, яку спостерігаємо, досить оптимістична.
По-друге, створено надійні запобіжники для того, аби унеможливити гендерну дискримінації в подальшій законотворчій діяльності, завдяки затвердженню нового порядку гендерно-правової експертизи, відповідно до якого її проводять усі розробники нормативно-правових актів.
Ще один момент – вперше в нашій країні для жінок відкрито близько трьохсот військово-облікових спеціальностей, у тому числі і «бойові». Крім того, надано рівні можливості щодо укладення контракту на проходження військової служби. Скасовано обмеження прийому жінок і дівчат на навчання до військових навчальних закладів.
Підсумовуючи зазначу, що на моє глибоке переконання, забезпечити гендерну рівність виключно на законодавчому рівні неможливо, має сформуватися певна культура. Але, на жаль, це не відбувається одномоментно. У той же час, ми спостерігаємо позитивну динаміку. Зверніть увагу на представництво жінок у Парламенті трьох останніх скликань: сьоме – сорок шість, у восьмому, у якому і я мала честь працювати, вже було п’ятдесят шість народних депутаток, а зараз – кількість жінок у Верховній Раді складає вісімдесят вісім.
Ця динаміка, зізнаюсь, мене надихає. Впевнена, що невдовзі нам не доведеться дискутувати щодо гендерної проблематики, а політика рівності прав чоловіків та жінок стане невід’ємною гармонійною частиною соціально-політичного дискурсу України.