Вже майже півстоліття (з 1971 року) раз на рік світові лідери бізнесу, політики та громадські діячі збираються у швейцарському Давосі, де на форумі, без перебільшення, обговорюють найближче майбутнє світової економіки та координують колективну стратегію.
Цього року Форум стартував 22 січня. В його роботі взяли участь близько 70 лідерів різних країн світу, представники керівництва ООН, Міжнародного валютного фонду, Світового банку і Світової організації торгівлі. Всього – майже 3000 учасників. На жаль, на Давос-2019 не приїхали представники одразу трьох провідних західних країн світу: США, Великої Британії та Франції. Дональду Трампу завадив шатдаун, Терезії Мей – Brexit, а Еммануелю Макрону протести «жовтих жилетів». Безперечно, дискусії Форуму без думки та позиції таких постатей не були повними, але загальна тематика заходу все-ж таки не змінилася.
На цьогорічному Давосі основна увага була зосереджена на темах популізму в економіці та політиці, питаннях міжнародної торгівлі та процесу виходу Великої Британії з ЄС.
Причому, більшість виступаючих констатували наявність кризи глобальної економіки та процесів глобалізації. Більш ніж наочне підтвердження цієї тези – вихід Великої Британії з ЄС. Засновник Всесвітнього економічного форуму Клаус Шваб дипломатично підкреслив, що глобалізація у її теперішній вигляді може виявитися нестабільною і треба шукати її нові форми. Причому до цієї нової глобалізації світ не готовий.
Така риторика не може не викликати тривогу на фоні прогнозу МВФ, щодо уповільнення світового економічного зростання. Так, голова МВФ Крістін Лагард на відкритті Форуму, повідомила що цього року світовий ВВП додасть 3,5%, в наступному – 3,6%. За її словами така тенденція пояснюється уповільненням економічного зростання Китаю та ризиками ЄС через Brexit.
Що робити Україні, виходячи з такої не дуже сприятливої економічної ситуації – питання на яке потрібно знаходити відповідь вже зараз. Розраховувати на допомогу з боку міжнародних фінансових інституцій не доводиться. Навряд чи ми отримаємо більше кредитів, ніж вже отримуємо. ЄС зосереджений на власних проблемах, так само як і США.
Тактичним виходом для України, який у будь-якому випадку буде корисний для вітчизняної економіки, є розвиток власного високотехнологічного сектору, утримання курсу на енергонезалежність та залучення інвестицій у реальний сектор економіки.
Згідно опитуванню, що провів Bloomberg серед учасників цьогорічного Форуму, найбільш перспективними напрямками для інвестування названі ринки країн, що розвиваються. Причому найбільш перспективними для інвесторів є нові технології, наприклад робототехніка чи безпілотні автомобілі, а також відновлювальні джерела енергії.
Це шанс для України. Наша країна, поки що, має достатній науковий та промисловий потенціал для розвитку сектору високих технологій та створення продукції з високою доданою вартістю. Окрім цього, саме у нас за останні 10 років відбувається, без перебільшення, вибуховий розвиток відновлювальної енергетики.
Глобальні ринки, що склалися (Європейський, Азійський, Африканській, Латиноамериканський, особливо ринок Близького Сходу) дають можливість в повній мірі реалізувати потенціал української промисловості та дати потужний поштовх економічному розвитку. Рецепт успіху нескладний: вихід на зовнішні ринки з продукцією з високою доданою вартістю. Необхідно експортувати не сировину та напівфабрикати, а готові товари. З одного боку, це забезпечить додаткові робочі місця та додаткові кошти в бюджет України. З іншого – відкриє ще одне джерело валютних надходжень в економіку. Доречі, саме у такий спосіб була відновлена Конрадом Аденауером економіка повоєнної Німеччини у 50-ті роки минулого століття.
Як створити умови для розвитку високотехнологічних і не тільки підприємств також відомо. Цей рецепт у черговий раз озвучив президент Бразилії Жаїр Болсонару під час свого виступу у Давосі: «скорочення податків, балансування бюджету та спрощення ведення бізнесу». В принципі, нічого нового. На це і спрямовані реформи, що зараз тривають в Україні.
Підсумовуючи відзначу, що загальна «турбулентна» світова економічна ситуація, дарує Україні черговий шанс на стрімкий ривок та розвиток. А чи скористаємося ми ним – залежить тільки від нас самих.