Поліцейські вийшли на мовчазну акцію протесту до Шевченківського райсуду Києва. Передбачаю в`їдливі коментарі і численні побрехенькі на цю тему. Моя позиція однозначна – схвалюю і підтримую вчинок поліцейських. Поясню – чому.
Після подій біля Солом`янського суду, коли з вогнепальної зброї був поранений поліцейський, а наш «найгуманніший» суд із легкістю відпустив нападника на поруки депутатів, ми вкотре пересвідчилися у реальних масштабах кризи системи судочинства в Україні.
Вже стало нормою, коли Вища рада правосуддя тлумачить будь-яку критику і обурення суспільства на ті або інші резонансні рішення судів, як зухвале чинення тиску. Враховуючи абсолютну недовіру людей до судових органів, така позиція ставить суддів ледь не над Законом.
Повертаючись до сьогоднішньої акції – хлопці мали повне право висловити своє ставлення до рішення суду щодо їхнього колеги. Бо добре розумають: завтра на його місці може опинитися кожен із них.
А тепер щодо охорони судів силами Національної гвардії та поліції взагалі. Судова реформа передбачає створення окремої структури, яка має опікуватися охороною судових установ – Спеціальна незалежна служба охорони судів, яка вже давно мала б не просто утворитися на папері, а вповні запрацювати.
Наголошу, в державному бюджеті під функціонування цієї структури закладені кошти.