Сьогодні у Верховній Раді відбулася справді вікопомна подія – 335 голосами народні депутати внесли зміни до Основного Закону України в частині правосуддя.
Згадую, скільки списів було зламано довкола цієї надзвичайно болючої для кожного українця царини. В дискусіях почасти доходило до цілковитого відчаю – здавалося, що мур, вибудований режимом Януковича довкола системи національного судочинства, розтрощити ніколи не вдасться. Але, зрештою, сталося не так, як багатьом гадалося, або, вірніше зауважити, дуже кортіло зберегти все так, як є, коли корумповані судді цинічно і неприховано «обслуговують» інтереси «потрібних» людей.
Ще одна з пересторог, яка ненастанно поширювалася в суспільній думці, – буцімто, неможна змінювати Конституцію в умовах, коли точиться війна. Але саме під час таких буремних віх, як показує досвід, і потрібно вдаватися до докорінних змін навіть через великі ризики.
Більше того, зміна системи судочинства – одна із засадничих вимог Революції Гідності. Не будемо забувати, що більшість тих, хто сьогодні сидить у сесійній залі під скляним куполом на Грушевського, у своїй передвиборчій риториці ставили суддівську тему на чільне місце. Настав час виконати взяті на себе зобов`язання!
Пишаюся тим, що належу до команди «Народного фронту», який послідовно та системно домагався прийняття кардинальних, революційних змін. І лідер партії Арсеній Яценюк під час свого прем’єрства, і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков багато разів звертали увагу, що жодна реформа в правоохоронній системі не буде доведена до логічного завершення, поки на буде «перезавантажено» судочинство.
Можна наводити безліч прикладів, коли поліція затримувала зухвалого злочинця, та йому все сходило з рук по тому, як він поставав перед судом. Переконана, сьогоднішній день став рубіконом між вкритим мороком корупції та свавілля вчора і справедливим, відповідальним, європейським завтра.
Слава Україні!