День вишиванки

Вже декілька років поспіль у третій четвер травня в Україні відзначається День вишиванки. Цього свята не існує в офіційних переліках, воно, як і, власне, вишиванка, постає з глибин душі  українського народу. 

Вишиванка ніколи не була виключно предметом одягу. Кожна майстриня закладала в неї глибинний, можливо, почасти, несвідомий символізм. Згадую, як одного разу я спілкувалася з бабусею дуже поважного віку, вона вже майже нічого не бачила, але продовжувала вишивати, пояснюючи, що саме в цей час до неї промовляє Господь.

Я зрозуміла значення цих простих слів, коли зацікавилася історією вишиванки. Кожна з них унікальна і неповторна, більше того, в кожному українському краї є своя манера та особливості вишиванки: поєднання кольорів, характерні візерунки, орнамент, тощо. Утім, є найголовніше: як на Сході країни, так, власне, і на Заході, Півночі та Півдні, вишиванка є символом національної самобутності, безперервного зв’язку української пам’яті. І це, зокрема, робить нас єдиною та неподільною країною!

Сьогодні я з гордістю і піднесенням вбралася у вишиванку. Поки їхала на чергове засідання Верховної Ради, з великим задоволенням відзначила сотні людей, які так само вдягнули на себе ці справжні символи української нескореності. Особливо тішить око, що багато молоді долучилося до святкування – креативний підхід простежується в усіх елементах сьогоднішнього одягу.

У сесійній залі мої однодумці також позначили свою національну приналежність, вдягнувши вишиванки. В суворих парламентських стінах одразу запанувала атмосфера родинності, домашнього затишку, а головне – миру, адже вишиванка якраз і є уособленням усіх притаманних українському народові рис, де домінантою постає безмежне добро і любов.

Маю надію, що у День вишиванки в Раді запанує конструктив та злагодженість у прийнятті вкрай важливих рішень, адже історія нас ненастанно вчить: коли українці єдині, вони ладні до надзвичайних звершень!

Слава Україні!