Навіть не віриться, що вже минуло два роки… Два надзвичайно важкі, вкрай трагічні, але невимовно щирі роки…
Тоді, наприкінці 2013-ого року у мільйонів українців увірвався терпець, мільйони громадян у Києві, у великих містах та невеличких містечках по всій країні зрозуміли, що вони – не раби, що вони не допустять, аби в них забрали останнє – надію на гідне майбутнє, яка була пов’язана з асоціацією з ЄС.
Такий великолюдний столичний Майдан, він був схожий на мурашник, де кожен, не жаліючи власних сил, постійно знаходив собі справу до снаги: хтось намагався убезпечити учасників заходу, хтось – будував барикади, хтось – забезпечував протестувальників усім необхідним, хтось – турбувався про те, аби активісти були нагодовані та зігрілися гарячим чаєм та кавою…
Був наш, харківський, Євромайдан. Він не був настільки багатолюдним, але ті, хто щоденно приходив до Тараса, мали неабияку мужність та сміливість. Це згодом «тітушки» з жилінського «Оплоту» стали відомими на всю країну своїми «подвигами» в Києві, а відпрацьовували свою «майстерність» ці молодики саме на учасниках харківського Євромайдану. При чому, в тандемі з місцевою владою та міліцією. Навіть прикмета в місті в ті часи з`явилася – бачиш, що люди в формі починають розходитися «по своїх справах», чекай нальоту «тітушок». Але й це не зупиняло харківських активістів – не зважаючи ні на що, протягом усієї Революції Гідності справжні патріоти щоденно приходили до пам`ятника Кобзарю. Тут збирали на Київ активістів, гуманітарну допомогу, тут обговорювали останні новини, святкували досягнення Майдану та проводжали в останню путь харківських звитяжців, що стали героями Небесної сотні…
І зараз, як би важко не було це визнавати, але Харків в деяких аспектах і досі не завершив свій Євромайдан… Хочеться вірити, що і в нашому місті найближчим часом остаточно переможе Революція Гідності.
Це одна з найбільш трагічних сторінок нашої історії, але й одночасно – одна з найбільш звитяжних. Далеко не кожна країна в світі має такі події в своїй історії, бо далеко не кожен народ спроможний на такі рішучі, мужні кроки. А українці довели, що спроможні, що цей народ поневолити неможливо…
В той же час, ми так само не маємо ані на секунду забувати, що перемога над тираном Януковичем стала можлива, в першу чергу, завдяки єдності українців, завдяки тому, що учасники Революції Гідності ставили на перше місце саме державні, суспільні інтереси, а власні відійшли навіть не на другий план. По суті, в той момент розкрилася українська сутність – готовність до безпрецедентної самопожертви. Така відданість українців вразила увесь світ, героїзмом учасників Євромайдану захоплювались в сотнях країн.
В той же час, давайте не полишати за дужками, що перемога Революції Гідності вартувала дуже великої кількості смертей, смертей тих, для кого Україна була понад усе не на словах, а в кожному вчинку, в кожному подиху… Слава героям!
І, звичайно, не можна допустити, аби подвиг героїв Небесної сотні був марним. Але це має бути не лише гасло, як ми зараз чуємо від тих, хто голосно називає себе патріотом. Не зрадити очікувань українських звитяжців – це має стати керівництвом до дій для кожного. Адже важко уявити щось більш ганебне, ніж використання імен та подвигу цих справжніх громадян своєї країни у власних політичних цілях – жодні політичні амбіції не варті ані краплі крові наших героїв.
Не можна ані на хвилину забувати, що у нас є спільний ворог, дуже потужний, підступний, тому витрачати сили та енергію на боротьбу один з одним – це не просто дурість, це – злочин проти власної держави, проти тих, хто поклав за неї своє життя, хто ніколи не зможе обійняти рідних, близьких і сказати їм, як сильно він їх любить, це злочин проти тих, хто втратив найближчих людей під час Революції Гідності.
І, грець його знає, який злочин тяжчий: путінців, які зі зброєю в руках прийшли на нашу землю, чи псевдопатріотів, які заради своїх політичних амбіцій готові наплювати на майбутнє держави, аби лишень добратися до влади. Дуже хочеться, аби деякі наші патріоти про це не забували…
Революція почалася, революція живе в наших серцях, революція продовжується, бо багато ще чого треба змінити в нашій державі!
Слава Україні!
Героям Слава!