Щиро, по-справжньому, нехай амбіції хоча б на якійсь час відійдуть на другий план, пропустивши вперед здоровий глузд…
Цей парламентський тиждень видався вкрай спекотним. Найпалкішим став четвер. Протягом майже 12-годинного пленарного дня у залі під куполом вирували пристрасті. Особливо під час вечірнього засідання.
Буквально декілька штрихів, які дуже яскраво, проте, на жаль, не дуже привабливо характеризують деяких «народних обранців». Важко, наприклад, зрозуміти, чому депутати так і не змогли пожертвувати лише годинкою своєї перерви, аби розглянути у другому читанні Закон про Національну поліцію.
Невеличка ремарочка: усі парламентарі чудово знали, що в цей день о 15.00 мало відбутися урочисте вручення сертифікатів про проходження підготовки майбутнім новим столичним патрульним. Звичайно, прийняття напередодні такого надважливого для майбутніх поліцейських законопроекту стало б для них справжнім подарунком. Але депутати, очевидно, вирішили, що це їх не обходить. Або ж це така ниценька помста безпосередньо міністру внутрішніх справ Арсену Авакову за те, що він послідовно, активно, успішно проводить ті реформи правоохоронної системи, які обіцяв. Очевидно, «Опоблоку» та іншим окремим депутатам дуже муляє ситуація, що принцип, який зробив девізом усіх перетворень в правоохоронній системі чільник МВС: слугувати та захищати, а не кришувати та карати – поступово втілюється у життя.
Для деяких депутатів зростання довіри до правоохоронців, особисто до Арсена Авакова є достатньо небезпечним, адже усі справи проти чиновників режиму Януковича за розграбування країни МВС готове доводити до кінця. По крайній мірі, в рамках своїх повноважень. А коли дивишся, хто більше за всіх репетує про проблеми в міністерстві внутрішніх справ і необхідності зміни очільника, стає абсолютно зрозумілою мотивація таких потуг.
Але, незважаючи ні на що, вже ввечері Закон про Національну поліцію було таки проголосовано у другому читанні та в цілому. Це дуже важливий аспект, адже мова йде не лише про зміну назви з «міліції» на «поліцію», але про кардинальну зміну підходів та принципів роботи. Так само, як і прийнятий у другому читанні та в цілому Закон про органи внутрішніх справ.
На жаль, лише ці два законодавчі акти були розглянуті. А для того, аби повністю оновити систему, необхідно прийняти увесь пакет розроблених Міністерством внутрішніх справ законопроектів. Адже дуже важко відповідати за результати, не маючи мінімального механізму реалізації реформ.
Чому не були розглянуті інші проекти законів? Кому це вигідно і для чого? Навіщо було перетворювати засідання Парламенту на хаос, драти глотки та шантажувати? На це питання, напевне, кожен українець має сам для себе відповісти, в тому числі, і під час місцевих виборів. На Закон про які, до речі, через окремих горлопанів в Раді, часу вчора так і не вистачило. І тут знову виникає питання: хто ж так не хоче проводити місцеві вибори за новою системою з відкритим списками, що ладен йти на будь-що, аби зірвати прийняття нового Закону?!…
Дуже хочеться вірити, що популізм звільнить місце здоровому глузду, і наступне пленарне засідання пройде продуктивно, з позитивним голосуваннями і по питаннях, які стосуються реформування правоохоронної системи, і по місцевих виборах, і по інших надважливих питаннях!
P.S. Вже давно час починати довіряти тим людям, які, незважаючи ні на які перешкоди, прямо крокують до наміченої цілі, до тієї цілі, яку сформулював Майдан! В тяжкі хвилини люди об`єднуються для того, аби пережити ці моменти і забезпечити справді гідне майбутнє своїм дітям. Від кожного з нас залежить, якою бути країні! Просто кожен на своєму місці має чесно робити свою справу…