Після військового путчу в Нігері країна, про яку не так багато згадували до цього часу у світових медіа, несподівано вийшла на перші шпальти газет й у заголовки телевізійних новин. Виявилося, що Нігер залишався майже останнім союзником Франції й колективного Заходу в складному регіоні Сахелю після військових переворотів у сусідніх країнах.
Саме зусилля нігерського керівництва гальмували міграційні потоки, його армія, якій допомагали новітньою західною зброєю, вела успішну боротьбу із радикальними джихадистами – й це при тому, що воєнні режими у Малі і Буркіна-Фасо втратили контроль над значною частиною своєї території.
Нігер був й одним з небагатьох безкомпромісних союзників України в Африці. Президент Нігеру Мохамед Базум розмовляв із президентом України Володимиром Зеленським після нападу Росії на Україну й навіть ухвалив рішення щодо приєднання своєї країни до «Кримської платформи». Тепер, звичайно, всі ці дипломатичні здобутки під великим знаком питання.
Та й сам факт чергового військового путчу – тривожна тенденція. Після закінчення Холодної війни – а саме тоді з Африки зникли впливи Радянського Союзу – вдалося добитися переходу до демократії майже повсюди на континенті, навіть військові диктатори одягли цивільні костюми й попрямували на вибори. Нігер – один з таких прикладів демократизації життя, а президент Базум – перший очільник держави, який отримав владу від попередника внаслідок вільних виборів, а не перевороту.
Повернення Росії до Африки «співпало» із новими переворотами, зокрема й тому, що самі росіяни їх організують, й тому, що вони сприяють дестабілізації африканських країн, що неминуче призводить до посилення військових і до їхнього бажання отримати владу. А Москва дим відверто користується. Недарма ж очільник «вагнерівців» Євген Пригожин з ентузіазмом привітав переворот у Нігері й назвав його «боротьбою із колоніалізмом».
А генерали з Нігеру відразу ж після заколоту провели зустріч із представниками «Вагнера» у сусідньому Малі й просили про допомогу. Президент Мохамед Базум у своїй статті для видання Washington Post попередив, що «весь регіон Центрального Сахелю може потрапити під російські впливи через групу «Вагнер», чиї жорстокі терористичні методи були наочно продемонстровані в Україні».
А державний секретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен наголосив: «Всюди, де побувала ця військова компанія «Вагнер», за нею йдуть смерть, руйнування і експлуатація. Рівень безпеки знижується, а не підвищується».
Наразі здійснюються інтенсивні дипломатичні зусилля, щоб змусити військових повернутися до казарм й повернути контроль над країною легітимній владі.
У Ніамеї побувала заступниця державного секретаря США Вікторія Нуланд, яка назвала свої переговори з військовими відвертими й дуже важкими, щоправда, зустрітися із увʼязненим у власній резиденції президентом Нігеру їй так і не вдалося. Побували й посередники з африканських країн. Поки що все марно. Що ж далі?
Якщо військові вирішать зберегти владу, не виключається навіть військова інтервенція сусідніх держав-членів Економічного співтовариства країн Західної Африки (ЕКОВАС), у якому головну роль відіграє Нігерія. Президент цієї країни Болу Тінубу відомий своєю алергією на військові заколоти й дуже хотів би змусити генералів з Нігеру відмовитися від влади – однак навіть у власній країні від стикається із серйозними запереченнями щодо такого рішення.
В будь-якому разі легкою перемога над військовими Нігеру не буде, це армія, яку навчали боротися із джихадистами й відповідно озброювали. Ну й до війни може підключитися «Вагнер».
Але навіть якщо інтервенції не відбудеться й військова хунта збереже владу, їй буде набагато важче протистояти релігійним фанатикам – і у підсумку Нігер перетвориться на такий самий заповідник джихадистів, як Буркіна-Фасо.
У такому випадку в виграші будуть тільки «вагнерівці» і російський президент Володимир Путін, який, схоже, сподівається, що кожний новий конфлікт відволікатиме увагу світу від війни Росії проти України.