Химерний образ «доктора Зло» з пародійного циклу фільмів про розвідника Остіна Паверса досі залишається швидше комічним втіленням персонажа, хворого на манію величі й ображеного на весь світ. Таких людей не буває не тільки у справжній політиці, але й у серйозних фільмах – адже персонаж, який бореться із усіма водночас, не викликає довіри у жодного глядача. Однак президент Росії Володимир Путін починає нагадувати саме такий гротескний персонаж. Хай не з комедії, хай із трагедії. Але я згадую саме про «доктора Зло», коли аналізую наслідки відмови російського президента від «зернової угоди».
Звісно, насамперед Путін хотів ударити по інтересах України і Заходу. І дійсно, рішення не продовжувати зернову угоду є серйозним ударом по українському агросектору. Підвищення ціни на збіжжя стане ударом і по економіці західних країн, до того ж сама заборона, як бачимо, нагадала про конфліктну ситуацію щодо обмежень на ввезення української сільськогосподарської продукції до країн Центральної Європи. А Путіна хлібом не годуй – тільки дай можливість створити нові конфлікти!
Однак найбільше, чого побоюються на Заході – так це того, що підвищення цін на їжу призведе до голоду, соціальної кризи й заворушень у країнах Глобального Півдня. А це нові тисячі мігрантів і нові соціальні проблеми у європейських країнах. Ну й зростання популярності правопопулістських сил. До цього, до речі, також прагне Путін.
Однак не варто думати, що голод, соціальні й політичні кризи й заворушення – це те, до чого прагнуть у країнах самого Глобального Півдня. Саме тому рішення російського президента викликало роздратовану реакцію у багатьох країнах Африки.
Багато хто з лідерів африканських країн утримався від участі у саміті Росія-Африка у Санкт-Петербурзі. А ті, хто приїхали в гості до Путіна, публічно наполягали на продовженні «зернової угоди».
Головуючий в Африканському союзі президент Коморських островів Алі Ассумані наголосив, що Африка зацікавлена у перезапуску угоди. Так що обіцянки Путіна надати безкоштовне зерно країнам Африки нікого на континенті не переконали.
Ще одна країна, по інтересах якої відмова Путіна нанесла безпосередній удар – це Китай. Так-так, той самий Китай, стратегічний союзник Росії. Китай був одним з головних вигодоотримувачів «зернової угоди», закуповував десь третину від продукції, що постачалася по Чорноморському зерновому коридору.
Підвищення цін на зерно безпосередньо позначиться на рівні життя у КНР – і це у той час, коли економіка країни і купівельна здатність її населення повільно відновлюються після пандемії. Так що можна говорити, що й на популярності голови КНР Сі Цзіньпіна це також позначиться.
І у Пекіні ніколи не приховували своєї прихильності до продовження «зернової угоди», її підтримка була одним з пунктів так званого китайського мирного плану. Це той самий випадок, коли китайська дипломатія не забарилася із публічним висловлюванням свого розчарування. На засіданні Ради безпеки ООН заступник постійного представника КНР в ООН Ген Шуан наголосив на необхідності подальшої реалізації Чорноморської зернової ініціативи.
Ще одна країна, яка постраждала від рішення Путіна – Туреччина. При цьому мова тут йде і про економічний, і про політичний удар. Туреччина зацікавлена у зерні, але не тільки. Саме підписання угоди було важливим політичним досягненням президента Реджепа Таїпа Ердогана.
Ердоган виглядав як глобальний гравець, як серйозний посередник, як єдиний лідер, якому вдалося добитися домовленостей під час російської війни проти України. І от тепер ці домовленості торпедуються, ба більше – Путін навіть не поспішає обговорити із Ердоганом ситуацію, що склалася внаслідок його рішення, хоча Ердоган публічно говорить про необхідність такої розмови. Ось тобі і повага до колеги, який багато у чому допоміг Путіну, коли Росія потрапила під санкційний прес!
Звичайно, все це не означає, що країни, які ще підтримують стосунки з Росією, відразу ж ці стосунки розірвуть. Проте висновки для себе зроблять – і невтішні для Путіна, цього кремлівського «доктора Зло».