Президент РФ Володимир Путін, мабуть, почувається досить відчайдушно, якщо розраховує на дружбу та підтримку Кім Чен Ина. “Дружити з Путіним – все одно, що лягати в ліжко з отруйною змією, – пише оглядач The Guardian Саймон Тісдалл. – Рано чи пізно тебе вкусять”.
Кім буде обережним, знаючи, як Росія покинула його країну після 1991 року. Будь-яка угода, ймовірно, вимагатиме згоди Пекіна, розлютить США та порушить ембарго ООН.
Якщо продаж зброї таки відбудеться, це означатиме посилення позиції Китаю.
Найбільше у світі Кім після невдалого флірту з Дональдом Трампом хоче уваги, хоче, щоб до нього ставилися як до великого лідера, яким він себе вважає.
Путін підтримує й інших дивних союзників, що поділяють його ворожість до західних демократій і потребують допомоги. Серед них виділяється Іран. Його некомпетентний, агресивно жорсткий клерикальний режим зумів відвернути від себе більшість іранців.
Цього тижня відзначаються перші роковини вбивства в поліції Махси Аміні, затриманої за порушення ісламського дрес-коду. З того часу режим нічому не навчився, окрім як стати ще репресивнішим.
Росія підтримує і двох інших союзних диктаторів – Башара Асада та Олександра Лукашенка.
Велике обурення викликає нудотна проросійська балакучість політиків у демократичних країнах, розташованих ближче до України. Не йдеться про прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана чи правих у Німеччині. Йдеться про Словаччину. Якщо опитування виявляться вірними, то цього місяця прем’єр-міністром Словаччини може бути обраний популіст Роберт Фіцо.
Поки Путін шукає нових корисних ідіотів для порятунку свого корабля, що тоне, консервативна, євроскептично налаштована Польща, в якій у жовтні пройдуть вибори, може стати наступною мішенню його погроз, тактики залякування і розколу виборців і ЗМІ. Генерал Раймунд Анджейчик, голова польських збройних сил, закликає НАТО та Захід бути жорсткішими з російськими «бандитами».
“Він правий. Настав час поставити заслін Путіну та його спритним друзям на півночі і на півдні теж”, – робить висновок Саймон Тісдалл.