Коли війна президента Володимира Путіна проти України входить у четверту зиму, росіянам доводиться усвідомлювати її зростаючий вплив майже на кожен аспект їхнього повсякденного життя, пише Bloomberg.
Десятки регіонів у центральній та південній частинах Росії тепер відчувають близькість війни, оскільки дрони, а інколи й ракети, вражають енергетичні об’єкти та житлові будинки. Сирени повітряної тривоги звучать майже щоночі, слугуючи постійним і дуже публічним нагадуванням про те, як конфлікт наближається.
Поза межами лінії фронту решта Росії, включно з Москвою, почала відчувати економічний тягар. Від домогосподарств, які скорочують витрати на їжу, до металургійних, гірничодобувних та енергетичних компаній, що борються за виживання, економічний двигун країни демонструє численні тріщини, а попередня стійкість, підживлена масованим бюджетним стимулом і рекордними енергетичними доходами, проходить серйозну перевірку.
Ступінь страждань неможливо порівняти з українськими, і навряд чи вони змусить Путіна завершити війну, але це підкреслює дедалі вищу ціну, яку доводиться платити за його рішення розпочати повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року.
Наслідки стають відчутними саме тоді, коли США чинять тиск, щоб обмежити нафтові й газові доходи Москви в межах активізації зусиль адміністрації Трампа щодо досягнення припинення вогню. Поштовх до укладення угоди зростає, переговори переміщуються до Москви, а відомо, що між США та Росією існували закулісні контакти щодо пакета, який міг би надати Кремлю бажане пом’якшення санкцій.
Виходячи з загальних економічних показників, Росії було б вигідніше припинити війну вже тепер, сказав Олександр Габуєв, берлінський директор Центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії. Проте, щоб захотіти завершити війну, потрібно побачити край прірви. Росія поки не там.
Без цієї усвідомленості ситуація для населення Росії буде погіршуватися й надалі, перш ніж з’явиться будь-яка надія на покращення.
Ціни зараз зростають швидше за зарплати, каже Олена, 27 років, менеджерка івент-агентства з Московської області. Bloomberg не називає її прізвища з міркувань безпеки. Вона змінила свої купівельні звички, купує менше одягу та більше товарів вітчизняних брендів, оскільки імпорт став занадто дорогим.
Це різко контрастує з початком війни, коли ВВП зростав завдяки пов’язаним з армією інвестиціям, які забезпечили майже двадцятивідсоткове зростання зарплат у 2024 році, посиливши споживчий попит, але також розкручуючи інфляцію.
Центральний банк Росії підвищив ставку до рекордних 21% у жовтні минулого року, щоб охолодити інфляцію та сповільнити перегріту економіку, але навіть попри зниження вартості кредитів економіка дедалі більше демонструє відкладений ефект монетарного затягування. У цьому процесі проявилися глибші дисбаланси в країні, яку перебудували під воєнні потреби, але яка все ще повинна підтримувати цивільний економічний сектор.
Інфляція знизилася до близько 6,8% на початку листопада, але головною причиною є ослаблення споживчого попиту, йдеться в останньому звіті Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування, який очолює брат міністра оборони Росії. Особливо росіяни почали економити на їжі, свідчать дані SberIndex, платформи відкритих даних Сбербанку, що відстежує доходи, витрати та активність бізнесу.
Середній чек за щотижневі закупи продуктів більш ніж подвоївся за останні роки, каже Денис, 40 років, менеджер з Тамбова. Його родині довелося переглянути витрати, і тепер вони купують менше фруктів та овочів.
Продажі молока, свинини, гречки та рису впали на 8–10% у вересні та жовтні, повідомляє «Коммерсант». X5 Group, найбільша продуктова мережа в Росії, показала зростання виручки у третьому кварталі здебільшого завдяки інфляції, але її чистий прибуток впав майже на 20%, що відображає ослаблення попиту та зростання витрат.
Роздрібний сектор переживає серйозну перебудову. Модні магазини становили 45% усіх закриттів у третьому кварталі: майже кожна друга точка припинила роботу. За даними урядової «Российской газеты», ринок електроніки переживає найрізкіше падіння попиту за 30 років, оскільки покупці відкладають великі придбання.
Продажі автомобілів скоротилися майже на чверть за перші дев’ять місяців року через високі кредитні ставки та підвищення утилізаційного збору, що підняло ціни, особливо на імпортні та електромобілі, тоді як держава намагається поповнити бюджет і підтримати місцевих автовиробників.
Існує також прямий вплив українських ударів. Українські дрони тепер з видимою безкарністю атакують нафтопереробні заводи та порти від Чорного моря до Балтійського узбережжя, інколи пролітаючи до 2 тисяч миль углиб Росії, до цілей у Сибіру.
Ці удари загострили кризу на внутрішньому паливному ринку, спричинивши стрибок цін наприкінці серпня. Хоча ціни на бензин у листопаді дещо знизилися, вони залишаються високими, а дефіцит пального все ще відчувається в окремих регіонах.
Попри це багато аналітиків усе ще очікують помірного зростання цього року та наступного, але Центр стратегічних розробок у Москві дійшов висновку 18 листопада, що майже не залишилося шансів уникнути рецесії, оскільки виробництво скоротилось у більш ніж половині російських галузей.
Металургія переживає кризу: загальне споживання сталі впало на 14% цього року, за даними найбільшого виробника Severstal. Попит на сталь у будівництві знизився на 10%, у машинобудуванні впав на 32%. Вугільна галузь переживає найгірший стан за десятиліття, найбільші компанії скорочують видобуток.
Банківський сектор теж у скруті: частка проблемних корпоративних кредитів зросла до 10,4% у другому кварталі, до 9,1 трлн рублів, а у роздрібному сегменті — до 12%, повідомив Центробанк у вересні.
Економічне зростання сповільнилося до 0,6% у третьому кварталі, не досягнувши прогнозів, тоді як дефіцит бюджету у жовтні сягнув 1,9% ВВП, і Мінфін очікує, що він зросте до 2,6% до кінця року.
Ключові доходи від нафти та газу впали більш ніж на п’яту частину у січні-жовтні порівняно з тим самим періодом минулого року, до 7,5 трлн рублів. Нижчі ціни на нафту, санкції та зміцнення валюти означали, що виробники отримували менше рублів за кожен проданий барель.
Це було ще до того, як США, розчаровані відмовою Путіна брати участь у мирних зусиллях, несподівано запровадили санкції проти провідних виробників нафти Росії, Роснєфті та Лукойлу.
Хоча труднощі навряд чи змусять Путіна відступити від воєнних цілей, він активно намагається не допустити подальшого посилення тиску США на російську економіку. У жовтні, коли президент Дональд Трамп розмірковував над відправкою до Києва ракет Tomahawk більшої дальності та відкрито висловлював своє розчарування російським лідером, Путін зв’язався з ним, щоб натякнути на можливість нових мирних переговорів. Насправді, у цьому дзвінку його заохочував і консультував спеціальний посланець самого Трампа Стів Віткофф.
Без угоди російські поставки пального у першій половині листопада впали до найнижчого рівня від початку вторгнення в Україну. Тим часом навіть торговельний бум із Китаєм зупинився.
Імунітет російської економіки суттєво ослаб, каже Олег Буклемішев, керівник Центру дослідження економічної політики МДУ. Системна криза може й не настати у 2026 році, але поступове погіршення економічних умов триватиме.
У міру зростання дефіциту уряд збільшує борг через дорогі внутрішні запозичення. Наступного року зросте податок на додану вартість і пошириться на ширшу базу, що вдарить по малому бізнесу та, зрештою, по споживачах. Це має додати 1,2 трлн рублів до бюджету. Наближається технологічний збір на електронні компоненти й пристрої, а також підвищення податку під час купівлі автомобіля.
Після того, як у 2023 році Путін пообіцяв росіянам не запроваджувати нові податки, Кремль наказав ЗМІ не згадувати його ім’я у повідомленнях про нові збори.
Якщо російська влада хоче, щоб економіка й надалі працювала нормально, спеціальні військові операції мають бути згорнуті, каже Буклемішев, використовуючи путінський термін для опису війни. Усвідомлення того, що потрібно зробити вибір, ще не повністю прийшло, але сигнали тривоги вже лунають.