19 грудня президент Росії Володимир Путін має прилетіти до Мінська для переговорів із білоруським правителем Олександром Лукашенком. Путін та Лукашенко зустрічаються дуже часто, але у самій Білорусі російський президент не був уже три роки. І саме ця обставина викликає у багатьох запитання: а чи не збирається Путін змусити білоруського диктатора до безпосередньої участі у війні проти України?
Як на мене, сама постановка такого запитання вже поза політичною логікою. Якби Путіну потрібно було посилювати тиск на Лукашенка, йому куди комфортніше було б робити це на власній території, а не в Білорусі.
Російський президент має масу можливостей знову і знову запрошувати білоруського колегу в гості, а ось у Лукашенка можливості відмовлятися від путінських запрошень немає, він цілком залежить від політичної та економічної підтримки Москви.
Тоді навіщо Путін летить до Мінська?
По-перше, місць для офіційних візитів у Путіна не так і багато, а «державну діяльність» зображати треба. Кожен такий візит для Путіна – демонстрація того, що міжнародна ізоляція Росії провалилася, просто тепер російські керівники спілкуються зі «справжніми друзями». А Олександр Лукашенко то взагалі приятель номер один.
По-друге, візит Путіна необхідний самому Лукашенку. Після фальсифікації президентських виборів 2020 року та придушення народних протестів у Лукашенка ще більші проблеми з легітимністю, ніж у Путіна. Лукашенка не визнає президентом Білорусі більшість держав цивілізованого світу, навіть їхні посли не вручають йому вірчі грамоти. Приїзд Путіна до Мінська – ще одна «демонстрація легітимності», візит «президента до президента».
Ну і також Лукашенко може продемонструвати, що він все ж таки не голова суб’єкта Російської Федерації, а керівник справжньої держави, до якої з візитом приїжджає «сам Путін». Тож можна вважати цю поїздку російського президента до білоруської столиці новорічним подарунком Путіна своєму найближчому союзнику в цій жорстокій загарбницькій війні.
По-третє, у цьому візиті справді є психологічна складова. Якщо у Києві справді побоюються нового нападу Росії на українську столицю вже цієї зими та участі у цьому нападі білоруської армії, кожен новий контакт білоруського та російського правителів – тим більше в Мінську – наближає можливість такого нападу. Нехай у Києві похвилюються, Путін любить створювати такі приводи для занепокоєння, для нього це також «спецоперація».
І саме тому чергову путінську подорож не варто сприймати як політичну сенсацію. Для України небезпечний сам тандем Путіна та Лукашенка, ненависть обох диктаторів до України та готовність за допомогою сили спробувати завадити українцям будувати власну державу.
Але візит Путіна до Мінська залишається на цьому тлі скоріше даниною протоколу, ніж подією, яка покликана змінити хід війни.