Президент США Дональд Трамп знову змінив позицію щодо України, перейшовши від обговорення розширення військової підтримки до посилення тиску на Київ. Така політика створює ризики не лише для України, а й для самого Трампа та російського президента.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі оглядача CNN Ніка Пейтона Волша.
Від підтримки України до нових вимог Кремля
Ще нещодавно американський президент наближався до рішення дозволити Україні самостійно виробляти ракети-перехоплювачі для систем Patriot. Це стало б важливим кроком у посиленні української протиповітряної оборони, який Вашингтон тривалий час відкладав.
Однак після телефонної розмови з Путіним 9 жовтня риторика Трампа змінилася. Він почав називати головною перешкодою для миру Володимира Зеленського, хоча президент України вже понад рік закликає до негайного припинення вогню.
Водночас Вашингтон оголосив про суперечливу угоду щодо російського дизельного пального, яка передбачає послаблення санкцій. Проте рішення Трампа навряд чи помітно знизить ціни на американських заправках до проміжних виборів, проте може забезпечити російському бюджету додаткові надходження.
Також американський президент не демонструє аналогічного тиску на Москву, коли російські війська атакують українську енергетичну інфраструктуру під час оголошеного самим Трампом енергетичного перемир’я.
Чи намагається Трамп примусити Україну до угоди
Трамп може використовувати підхід, знайомий йому з бізнесу: посилювати тиск на слабшу сторону переговорів, щоб домогтися домовленості на умовах, прийнятних для іншого учасника.
У цьому випадку таким учасником є Путін, якого Трамп вважає стороною, що має вирішальний вплив на перебіг війни та можливість укладення мирної угоди.
CNN зазначає, що американський тиск на Україну нерідко посилюється навіть тоді, коли перспективи дипломатичного врегулювання залишаються невизначеними.
Останніми днями європейські та українські посадовці попереджали, що США можуть обмежити співпрацю з Києвом, якщо Україна не припинить удари по російських об’єктах дизельної інфраструктури.
На цьому тлі Зеленський двічі повідомляв про відсутність звичних попереджень партнерів щодо російських балістичних атак, а українські військові зіткнулися з обмеженнями швидкості супутникового зв’язку Starlink, який використовують зокрема для роботи безпілотників.
Чим новий курс загрожує самому Трампу
На думку Ніка Пейтона Волша, постійні зміни американської позиції створюють ризик серйозного погіршення відносин Вашингтона з європейськими союзниками. Якщо розбіжності стануть надто глибокими, європейські лідери можуть почати будувати свою політику без розрахунку на Трампа, очікуючи завершення його президентства.
Після проміжних виборів союзники США можуть фактично дистанціюватися від американського президента на решту приблизно півтора року його перебування при владі. Це, своєю чергою, здатне ще більше обмежити можливості Трампа на міжнародній арені, зокрема у врегулюванні конфлікту на Близькому Сході.
Критики нинішньої політики Білого дому вважають її несумісною з довгостроковими інтересами безпеки США.
Зокрема, автор нагадує про роль Москви у підтримці Ірану, який продовжує створювати проблеми для американської адміністрації та завдавати втрат військовослужбовцям США.
Чому тиск Трампа може обернутися проти Путіна
Нинішня ситуація приховує стратегічну небезпеку і для Кремля. Якщо Україна та європейські держави будуть змушені діяти без підтримки Сполучених Штатів, це може прискорити розвиток їхніх власних оборонних можливостей. Європейські країни збільшуватимуть фінансування армій, шукатимуть нові технологічні рішення та посилюватимуть військову співпрацю.
Чим сильніше Москва загострює відносини з Європою, тим активніше європейські держави озброюватимуться. У довгостроковій перспективі це означатиме зростання оборонного потенціалу європейських армій, який Росії доведеться враховувати.
CNN також нагадує про здатність України швидко розробляти нестандартні військові рішення та пристосовуватися до нових умов війни. Ця здатність збережеться й надалі та може впливати на розвиток військових технологій у найближчі роки.
Водночас Росія також продемонструвала спроможність витримувати значні втрати. Проте, як зазначає оглядач, момент її внутрішньої кризи може залишатися непомітним аж до раптового загострення. Як приклад він наводить заколот ватажка ПВК “Вагнер” у 2023 році.
Хто найбільше ризикує зараз
Попри можливі довгострокові наслідки для Трампа та Путіна, CNN наголошує, що безпосередню ціну нинішньої політики платить Україна.
Російські удари продовжують забирати життя цивільних, українські міста живуть під постійною загрозою атак, а військова допомога залишається залежною від політичних рішень Вашингтона.
Таким чином посилення американського тиску на Київ може створити проблеми для обох президентів у майбутньому, але найбільші ризики вже зараз припадають на Україну.
