Нобелівську премію з фізіології або медицини 2026 року присудили Карлу Дейссероту, Петеру Гегеманну та Георгу Нагелю. Нагороду вони отримали “за відкриття, пов’язані зі світлокерованими іонними каналами та оптогенетикою”.
Про це йдеться в офіційному пресрелізі Нобелівської асамблеї при Каролінському інституті.
Премію присудили за оптогенетику — метод, який дозволяє за допомогою світла вивчати, як нервові клітини формують спогади, емоції та поведінку в живому мозку.
Петер Гегеманн і Георг Нагель відкрили в одноклітинній водорості білок каналродопсин із незвичайними властивостями. Коли на нього потрапляє синє світло, у білку відкривається канал, через який у клітину проходять заряджені іони та виникає електричний імпульс.
Карл Дейссерот згодом ввів ген каналродопсину в нервові клітини щурів. Освітлюючи їх синім світлом, він зміг викликати нервовий сигнал. У 2005 році він опублікував результати цього прориву, а через два роки продемонстрував роботу такого світлокерованого “перемикача” вже в мозку живих мишей.
“Оптогенетика дає можливість досліджувати роботу мозку так, як раніше ми могли лише мріяти”, — заявив голова Нобелівського комітету з фізіології або медицини Пер Свеннінгссон.
Метод швидко набув поширення у світі. За допомогою оптогенетики дослідники змогли виявляти нейронні ланцюги, які відповідають за конкретні спогади, емоції та поведінку, пов’язані з неврологічними та психіатричними розладами.
У клінічній медицині дослідники також намагаються використовувати цей метод для відновлення зору у людей із порушеннями зору.
Нобелівська асамблея зазначає, що оптогенетика фундаментально змінила розуміння роботи мозку та заклала основу нового етапу в нейронауках.
Карл Дейссерот працює в Медичному інституті Говарда Г’юза та Стенфордському університеті у США, Петер Гегеманн — у Берлінському університеті імені Гумбольдта, Георг Нагель — у Вюрцбурзькому університеті.
Сума премії становить 12 млн шведських крон. Її порівну розділять між трьома лауреатами.
