Інститут вивчення війни у Вашингтоні у сьогоднішньому зведенні виділяє шість основних географічних угруповань російських військ та інших підконтрольних Росії сил – ПВК та маріонеткових республік. При цьому наголошується, що жодне з цих угруповань не однорідне за своїм складом.
Північний схід Харківської області: "щонайменше частково" війська Західного військового округу. Військ для великого наступу тут недостатньо.
Лінія Ізюм-Слов'янськ: переважно "добровольчі" батальйони (зформовані вже після початку повномасштабного вторгнення), а також деякі частини Східного військового округу. Оскільки добровольчі батальйони слабо навчені і переважно не дотягують до штатної чисельності, цей напрямок для російського командування не пріоритетний, робить висновок ISW.
Ділянка Сіверськ-Лисичанськ: частини Центрального військового округу, доповнені деякими частинами самопроголошених республік. Командувачем цього об'єднання ISW називає командувача військ ЦВО генерал-полковника Олександра Лапіна. На цій ділянці оголошена російським командуванням "оперативна пауза" закінчилася, війська відновили спроби наступу.
Бахмут: "ЧВК Вагнера", також окремі частини Західного військового округу та "ЛНР". Бійці "Вагнера" брали участь у більшості недавніх захоплень на цій ділянці, зокрема у взятті Вуглегірської ТЕС. Штаб "Вагнера" розміщується, як повідомляють, у Попасній за 40 км на північний схід від Бахмута, саме цей об'єкт зазнав обстрілу з HIMARS у неділю, як повідомляли ЗМІ з обох сторін.
Авдіївка-Донецьк: частини "ДНР"
Південь: тут неоднорідне угруповання. Основу російських військ у Запорізькій та Херсонській областях спочатку становили частини Південного військового округу. Але в очікуванні українського контрнаступу сюди перекинули частини Східного військового округу, повітрянодесантних військ та Росгвардії. Сама ця неоднорідність може становити додаткову складність для російського командування.