У багаторічній війні на виснаження, яка запланована президентом РФ Володимиром Путіним для боротьби з Україною і Заходом, головну скрипку може грати зовсім не армія, а якраз ФСБ, на яку в Путіна та його найближчого оточення можуть бути найбільші сподівання
Ранковий удар ракетами HIMARS по окупованому Скадовську призвів до руйнування на об’єкті, що використовувався ФСБ РФ, і до загибелі високопоставлених російських офіцерів. Це один з тих ударів, який визнається окупаційною владою, хоча вона, звичайно, говорить про удар по житлових кварталах і нічого не повідомляє про представників окупаційних силових структур. Однак важливість цього удару саме у тому, що він нагадує – на окупованій території України окупанти не можуть почуватися у безпеці.
Продовжує діяти правило, згідно з яким по окупованих територіях України, навіть якщо вони визнані у Москві так званими суб’єктами РФ, можуть на відміну від суверенної території Російської Федерації завдаватися удари з того озброєння, яке постачається Україні союзниками. Таким чином говорити про безпеку на цих територіях для російських окупантів не доводиться. Всі їхні бази, адміністрації, об’єкти військової інфраструктури можуть бути в будь-якій момент знищені українськими ударами. І таким чином, сподіватися на посилення російських позицій на окупованих територіях України окупантам більше не доводиться. Їм доводиться зосереджувати ресурси саме на суверенній території РФ, що звичайно не покращує логістику в подальших воєнних діях на суверенній території України.
Це доводять не тільки ракетні удари по військових об’єктах росіян на території Херсонщини. Це ще і доводить доля Чорноморського флоту РФ. За останні місяці стало абсолютно очевидним, що російським кораблям у Чорному морі небезпечно перебувати в бухті Севастополя. Тобто ті зусилля Володимира Путіна, які були спрямовані на те, щоб перетворити Севастополь на головну військово-морську базу РФ у Чорному морі та за допомогою цієї бази контролювати весь морський басейн, можна сказати, виявилися абсолютно марними.
Після початку великого вторгнення Росії в Україну Чорноморський флот РФ втрачає один корабель за іншим. При цьому немає ніякої можливості, щоб Росія могла значно поповнювати склад свого флоту у зв’язку із закриттям проток Туреччиною згідно з конвенцією Монтре (конвенція, що відновила суверенітет Туреччини над протоками з Чорного в Середземне море, була прийнята на Конференції про режим Чорноморських проток у 1936 році в місті Монтре, Швейцарія – ред.). Також у РФ немає ніякої реальної можливості ремонтувати вже пошкоджені кораблі на судноремонтних заводах самого Криму. Удари по таких підприємствах у Севастополі та Керчі знову нагадали, що на якийсь ефективний ремонт Чорноморському флоту РФ годі й сподіватися.
І тут відбувається те, що відбувається з російськими військами на окупованих територіях України. Росіянам доводиться переводити свої військово-морські сили у бухту Новоросійська, яка не є такою захищеною як бухта у Севастополі, і де кораблі Чорноморського флоту РФ можуть стати цілями для підводних дронів з України. А це означає, що сподіватися на якесь серйозне розгортання театру бойових дій на морі росіянам не доводиться. І саме тому, попри всі спроби перешкоджати вивезенню продукції через порти України, Росія вже немає над цими портами того тотального контролю, який був фактично встановлений після лютого минулого року.
Удар по Скадовську це ще й нагадування, можна сказати, головній владі РФ, ФСБ, що і її офіцери не можуть комфортно почувати себе на окупованих територіях України. Очевидно, що ФСБ створює свої бази на окупованих територіях не тільки, щоб стежити за українським населенням там, де Росія встановила свій воєнний контроль, і там, де здійснює заходи по так званій інтеграції окупованих територій до РФ. Тобто перетворення захоплених земель на таку саму територію терору та не поваги до людини, якою є вся територія Росії.
Очевидно, що ФСБ на окупованих територіях готує ще й диверсії та програму дестабілізації для самої України. Адже у багаторічній війні на виснаження, яка запланована президентом РФ Володимиром Путіним для боротьби з Україною і Заходом, головну скрипку може грати зовсім не армія, а якраз ФСБ, на яку в Путіна та у його найближчого оточення, що складається з офіцерів ФСБ, можуть бути найбільші сподівання.
Ми з вами, звичайно, не знаємо, чим займалися офіцери ФСБ у Скадовську. Однак очевидно, що нічим хорошим. Очевидно, що уважно стежили за суспільною та політичною ситуацією в Україні. Очевидно, що намагалися дестабілізувати ситуацію на півдні нашої країни. Адже Володимир Путін не залишає сподівань, що йому вдасться окупувати нові українські регіони та повернутися до його омріяної ідеї Новоросії, про яку він говорить ще з часів своєї кримської промови у 2014 році.
Однак не так сталося, як гадалося. І ці офіцери ФСБ, яких вже можна назвати знищеними під час вдалої операції українських Сил оборони, і ті офіцери ФСБ, які залишаться працювати у Скадовську – все це абсолютна інша історія можливостей. Тому що ті, хто залишаться на Херсонщині будуть чітко розуміти, що не перебувають у небезпеці, що за об’єктами, де вони створюють можливості для своїх диверсійних дій, уважно стежать з України. І що їм не вдається зберегти самоіснування цих об’єктів у таємниці та дати якісь гарантії безпеки тим, хто прибуває на окуповані українські території для диверсійної та підривної роботи.
Так що удар HIMARS по базі у Скадовську – це справжній удар у серце російської силової структури, у Федеральну службу безпеки Росії, у ту саму структуру, без якої не було б можливо становлення режиму Володимира Путіна, а ні оформлення реваншистських планів цього режиму, і ще й призвело у результаті до нападу Росії на Україну.