Ультраправа партія “Шведські демократи” стала другою за чисельністю мандатів у парламенті політичною партією країни. Прем’єр-міністр Магдалена Андерссон, яка представляє соціал-демократів, вже заявила про свою відставку з посади голови уряду.
Наразі уряд Швеції формуватиме коаліція, яка розраховує на підтримку “Шведських демократів”. До уряду їх ще не беруть, але на підтримку під час голосування за нову владу розраховують.
У Стокгольмі спостерігачі говорять про справжню електоральну революцію. І справа не лише в тому, що ультраправій партії, активісти якої відомі своїми ксенофобськими та антисемітськими гаслами і яка виступає за перегляд традиційної міграційної політики країни, вдалося стати другою політичною силою після соціал-демократів. А у тому, що раніше жодна політична партія Швеції, яка себе поважала, не була готова до співпраці з ультраправими. А зараз бар’єр зруйнований тому, що без підтримки “Шведських демократів” правоцентристи не мають жодного шансу сформувати уряд. Саме жага влади й призвела до найбільшого морального компромісу у політичній історії країни.
І це не лише шведський феномен. В Італії ультраправа партія “Брати Італії”, яку впевнено називають постфашистською, близька до перемоги на парламентських виборах. Саме ця партія очолює правоцентристську коаліцію, до якої належать відомі своїми симпатіями до Володимира Путіна політики. В Італії не буде як у Швеції, тут лідер “Братів Італії” Джорджа Мелоні претендує на посаду глави уряду, а не на підтримку правоцентристів. Для України це добре, бо “Брати” – прихильники НАТО та вороги Путіна. Саме тому Джорджа Мелоні на чолі уряду врівноважуватиме Берлусконі та Сальвіні, які робитимуть все можливе для пом’якшення санкцій проти Росії та відмови від військової допомоги Україні.
Однак у більшості країн Європи ультраправі дотримуються зовсім інших політичних позицій. Здебільшого вони – противники НАТО та Євросоюзу та гарячі прихильники добрих стосунків із Москвою. Якщо шведський експеримент буде повторений в інших європейських країнах, ми незабаром побачимо жахливі картини. Наприклад, у Німеччині правим не складно прийти до влади, якщо відмовитись від табу на співпрацю з “Альтернативою для Німеччини”. В Австрії до уряду знову можуть повернутися ультраправі з Партії Свободи, відомі своїми добрими стосунками з Кремлем. І вже за кілька років більша частина урядів Євросоюзу схилятиметься до взаєморозуміння з Москвою не лише з фінансових, а й з ідеологічних міркувань. Саме тому ефект шведських виборів для майбутнього Європи може виявитися руйнівним.