Є гарна новина і є погана новина.
Почнемо з гарної.
Масованим атакам шахедів технологічно можливо протидіяти. Навіть з урахуванням всіх змін самих шахедів. Навіть з урахуванням нової тактики їхнього застосування.
Це не якісь захмарні складні технологічні рішення.
Власне, як і самі шахеди.
Тут немає якоїсь магії чи вищої математики.
Власне, як і в самих шахедах.
Для цього потрібно всього 3 складових:
- кошти;
- люди;
- системна робота.
І ось тут починається інша новина.
В ідеальному світі рожевих поні результати системної анти-шахедної роботи можна було б відчути вже за 2-3 місяці.
Але ж ми з вами, на жаль, не у світі рожевих поні.
Ми з вами у реальному світі живемо.
В світі, де Балаклійська міськрада на Харківщині в розпал війни купує новий Крузак за 2,5 мільйони бюджетних гривень.
Новий Крузак чи 9 збитих шахедів?
Здавалося б вибір очевидний, але х*й там – кошти йдуть на новий Крузак.
Або ось у Києві витратять 22 мільйони на оновлення версії цифрового додатку. Хоча можно було б збити орієнтовно 70 шахедів.
Це я вже промовчу про всілякі історії з відновленнями у прифронтових громадах.
Там «поховали» вже тисячі збитих шахедів.
І продовжують ховати щодня.
Бо бюджети сами себе не освоять.
А скільки коштів йде на всілякі «ритуальні заходи» з повернення українців з-за кордону?
На відрядження чиновників?
Круглі столи та форуми?
Розробку комплексних програм?
От серйозно, мільярди на вітер, щоб що?
Може ці кошти краще витратити на протидію шахедам?
Щоб ці кляті шахеди не долітали до наших міст?
Тоді може й повертатися почнуть.
Чи принаймні виїжджати перестануть.
Інший аспект – це люди.
В центральному парку кожного великого міста тусять цілком спроможні чоловіки призивного віку суворого вигляду в камуфльованому одязі.
Це – муніципальна охорона, заброньована, грізна та… нах*й, вибачте, нікому зараз не потрібна.
Що вони всі в біса зараз там охороняють та забезпечують?
Щоб ніхто не спав на газонах?
Щоб не пили пиво на лавках?
Чи щоб не матюкалися в публічних місцях?
Ну це ж якийсь сюр, насправді…
Наші міста щодня під атаками…
А десятки тисяч здорових спроможних чоловіків… зайняті охороною елементів благоустрою в парках і скверах.
І ще декілька десятків тисяч заброньованих та спроможних – контролем за дотриманням правил паркування.
І ще всілякі самоврядні контролі та інші інспектори з благоустрою.
Це ж, насправді, сотні тисяч осіб у межах всієї держави.
Тих, хто міг би реально захищати свої міста.
Збивати ті срані шахеди.
Треба просто їх навчити, організувати і дати засоби.
І ось тут ми переходимо до третього пункту – системна робота.
Не можна у вік цифрової війни залишатися глибоко аналоговими і на щось розраховувати.
Не можна у багатовимірному просторі розмірковувати виключно категоріями «вперед-назад».
Не можна, бл*ха, гаяти час.
Бо час – це так само невідновлюваний ресурс.
І за про*обаний час ми «платимо» людськими життями, долями та стражданнями.
І зараз ми маємо нарешті зібратися та заворушитися.
Швидко надолужити прогаєне.
Ми це не тільки можемо, а й мусимо зробити.
Бо це, власне – питання фізичного виживання.
Нашого з вами фізичного виживання…