Я можу кожного дня писати пости про Трампа.
Про те – який він такий-сякий.
І ще більшу дічь говорить.
Можу постить картінки, мемчики та тренуватися в гострослівʼї.
Нє, ну лайки з рєпостами, звичайно будуть, а далі – шо?
Не ми обирали цього Президента США.
Скажу більше, ми, як громадяни України, ще й не такого обирали.
Тож ми маємо сприймати нинішню владу в США як факт, з яким немає сенсу сперечатися.
І не має сенсу на цей факт ображатися чи хейтити в соцмережах.
Ви ж не хейтили масово сніг минулого тижня?
Чи заморозки?
Ви ж на це не могли вплинути?
Так само і тут.
Ви – не фермер з Айови, не безробітний з Техасу та не інфлюенсер з Колорадо.
Ви не можете прямо вплинути ні на склад адміністрації Трампа, ані на склад членів Сенату чи Палати Представників.
Але є речі, на які ви можете вплинути.
Всі ми можемо вплинути.
І ця річь – суспільна думка в Сполучених Штатах.
Особливо, коли мова йде про тих, хто зараз визначає вектор руху американської політики.
І тут всі ці розмови про… «агентів кремля», «руку москви» та інше – грають саме на користь москви та кремля.
Бо не кожен долбо*об – це обов’язково ворожий агент. Іноді – він просто долбо*об.
І не кожен цинічний пройдисвіт – завжди під ковпаком у фсб. Зазвичай – він просто цинічний пройдисвіт.
Ми маємо «працювати» з тим, що є.
І з тим, хто є.
Де треба – переконувати.
Де треба – маніпулювати.
Де треба – підігрувати.
Так, добро і правда – на нашій стороні.
Це очевидно.
Але те, що це очевидно для нас – ще не означає, що наші вчорашні «друзі» не поведуться на спокусу зла та брехні.
Добро та правду теж треба просувати.
За них теж треба боротися.
Їх теж треба пушити.
Саме тому зараз найперше завдання – це працювати із суспільною думкою в США.
Працювати з блогерами та інфлюенсерами.
Релігійними лідерами.
Діячами науки та культури.
Представниками великого бізнесу, особливо – технологічного.
Запрошувати їх в Україну.
Давати їм побачити все своїма очима.
Залучати їх на нашу сторону.
Раніше – на нашій стороні був американський управлінський естеблішмент.
Сьогодні – важливо, щоб на нашу сторону перейшли ті, хто впливають на прийняття рішень.
Бо силу інститутів та суспільства загалом в Америці – не можна все ж ані знецінювати, ані недооцінювати.
Ця війна не закінчиться завтра.
І ми маємо в цій війні перемогти.
І так само як ми бʼємося з ворогом, ми маємо боротися за збереження наших союзників.
Збереження їх – саме нашими союзниками.
Як би нам не хотілося запостити мемчик чи написати якийсь допис.
Хай навіть 1000 разів правдивий.
У цій війні нам потрібні союзники…
І нам потрібні друзі…
Тож…
Make Americans Friends Again!
