Поетична збірка з назвою “Герої не вмирають” була презентована в переповненому залі Ізюмської РДА, де зібралися учителі, бібліотекарі, культпрацівники, сільські голови, старшокласники. Увесь тираж видання, куди увійшли вірші ізюмських, харківських та столичних поетів ініціатор її видання, Герой України, керівник СТОВ СК “Восток” Андрій Ровчак передав у зону АТО.
СЛОВО ДЛЯ АТО
— Поетичне слово для нас, можливо, не менш важливе, ніж теплий одяг, — сказав начальник бойового забезпечення Національної гвардії України генерал-майор Віктор Ганущак, приймаючи подарунок.
Воєнна доля у той день закинула пана генерала до Ізюма. Коли він довідався, що в книзі є поезії, присвячені генералу, Герою України Сергію Кульчицькому, то завітав на мистецьку акцію. Вони добре знали одне одного і поважали. Генерала Кульчицького, власне, поважали всі – від рядового до генерала. Саме того дня, коли збили гелікоптер над горою Карачун, Кульчицький повинен був летіти до Львова на відпочинок, а Ганущак замінити його в зоні АТО. Так вони і не зустрілися… Сьогодні Віктор Ганущак замінив Сергія Кульчицького на його бойовому посту, а в житті навряд чи таких людей можна замінити.
Поетичним словом та хвилиною мовчання ізюмчани вшанували полеглих за волю України. У тому небесному строю і їх земляк, сержант Сергій Гончаренко, матері якого вручили Орден “За мужність”. Коли почали говорити про матерів, то я побачив, як на очі заступника начальника штабу АТО полковника Федічева набігла скупа чоловіча сльоза.
КОГО ВИРЯДИЛИ НЕ ЗАБУЛИ
Ізюмський район може бути взірцем для інших у ставленні не лише до загиблих героїв та їхніх матерів, а й до живих воїнів, які сьогодні виконують присягу, дану народові України. Це вони свого часу зініціювали акцію “Одягни БТР”. Збирали, звісно, гроші товаровиробники з усієї області, але реалізували ідею в Ізюмі. Зварювальники з СК “Восток” та інших господарств у три зміни приварювали до БТР- 80 захисні екрани і робили машини невразливими для протитанкових гранатометів. Скільки життів вдалося цим врятувати – один Бог відає.
— Як тільки стало відомо скільки хлопців та чоловіків мобілізовано з району до війська, наші товаровиробники запропонували допомогти цим людям, — говорить голова РДА Любов Шамрай.
Найперше потрібні було купити каски та бронежилети. Комплект –кевларова італійська каска плюс бронежилет – коштує близько 8 тисяч грн. Не кожна сільська родина, чий син пішов на війну, може придбати його. Тим, хто має працює на підприємствах, “броню” купили роботодавці. А як бути з тими, хто виживав лише за рахунок городу і власного підсобного господарства? Таких теж не забули: товаровиробники скинулися гривнями і в складчину купили захисні комплекти для всіх, хто бере участь в АТО. Тепер шукають можливість передати каски та бронежилети за призначенням.
Вирішують і проблему із забезпеченням дровами родин мобілізованих. Машина такого палива коштує недешево – 2400 гривень. На зиму ж вантажівки навряд чи вистачить. Отож РДА звернулася до депутатів райрад, аби ті вирішили проблему – забезпечити родини мобілізованих за рахунок бюджету. Здешевити дрова вирішили за рахунок посадок, котрі нині передані з Агролісу до сільських рад. Ці посадки часто заросли, хоч вовків розводь. Тепер сільради отримали дозвіл на формування бригад, що чиститимуть ці зарослі. Спочатку паливо завезуть родинам мобілізованих і малозабезпеченим, а потім будуть продавати селянам. Любов Шамрай переконана, що монополіст, тобто держлісгосп, також знизить ціну, якщо завдяки чищенню посадок ціна на дрова впаде.
Проблеми мобілізованих ізюмчан з теплим одягом також вирішуватимуть силами району. В Ізюмі працює фірма, котра швидко і якісно може пошити комплект одягу – тепла куртка та штани. 1000 гривень за пару – це, кажуть, недорого. У районі переконані, що знайдуть кошти на те, аби їхні воїни не мерзли.
— І засоби захисту, і теплий одяг будуть передавати бійцям сільські голови, — каже Любов Шамрай.
Неабияка проблема й з отриманням субсидій родинами тих, чиї чоловіки та сини беруть участь в АТО. Річ у тім, що від такого воїна органи соцзахисту, як і від інших людей, повинні отримати довідку про зарплату. У міністерстві соцзахисту, мабуть, не подумали, як тому чоловікові в бойових умовах отримати потрібний папірець, а ще проблема, як її переслати, коли бійцям заборонено говорити про їхнє розташування. Невже цьому міністерству не можна було заздалегідь подумати й вилучити цю норму стосовно тих, хто воює… А поки ця норма існує, у районі вирішили: якщо мама чи дружина воїна приносить пакет документів в управління соцзахисту, то довідку про зарплату мобілізованого вимагатиме вже пайонне управління, зробивши запит до військової частини. Простій людині звідти можуть і не відповісти,а організації не посміють.
