Тридцять чоловік затримано, двоє травмовані після штовханини з правоохоронцями на майдані Свободи та в саду Шевченка у Харкові. Так завершилося відзначення роковин нападу гітлерівської Німеччини на СРСР.
СПОЧАТКУ відбулася акція проросійських сил, на яку біля фонтана «Дзеркальний струмінь» зібралося близько трьохсот осіб. Попри судову заборону комуністи, представники «Союза советских офицеров», організацій «Юго-восток» та «Борьба» пройшли ходою до пам’ятника Леніну на площі Свободи. Вони не лише закликали проганяти «фашистів» (а це, по-їхньому, всі проукраїнськи і державницьки налаштовані громадяни), горлали пісню «Вставай, страна огромная» та розгорнули червоні прапори, транспаранти і смугасту стрічку, а й підняли один невеликий російський триколор. Лунали також слова на підтримку самозваних республік на Донбасі.
Мітинг, який почався біля пам’ятника Кобзарю, а потім перемістився на майдан Конституції, проходив, звісно, під іншою символікою і прапорами. Активісти виступали проти російської агресії, вимагали люстрації. Дісталося й комуністам, які потурають сепаратистам. У цьому контексті звучало й ім’я мера Кернеса, чиїми портретами та нагадуванням про те, що він повернувся, тепер обвішаний увесь Харків.
Здавалося, що все під контролем.
Власне, на цьому все б і завершилося, якби на заклик одного з активістів частина патріотів не рушила до площі Свободи, де ще гуртувалися після своєї акції антимайданівці. Правоохоронці перекрили шлях. Ігор Розсоха, один із координаторів Євромайдану, вважає цей заклик провокацією. На його думку, конфлікт стався не без відома міського голови Геннадія Кернеса, якому, мовляв, вигідний розбрат серед активістів, що виступають проти нього особисто.
Утім, мітингарі, які взяли участь у ході від майдану Конституції до майдану Свободи і котрих записали в провокатори, це заперечують. Кажуть, що їм уже несила терпіти зборища сепаратистів, які відбуваються біля пам’ятника Леніну. Волонтер ГО «Громадська варта» Валентин Бистриченко говорить, що учасникам ходи допекло те, що ці люди називають українців та Українську армію фашистами, розмахують російським триколорами в час, коли гинуть наші військові.
Підґрунтям для невдоволення стало ще й те, що напередодні було випущено на волю активних учасників антиукраїнських акцій. Зокрема, і медсестру, відому з показаного по телебаченню епізоду, де вона добиває ногами викладача одного з університетів, після того, як сепаратисти розтрощили йому голову. Хоча тут, звісно, потрібно було б апелювати не до міліції, а до суддів.
Одним словом, коли проукраїнськи налаштовані активісти вирушили з’ясовувати стосунки із сепаратистами, у саду Шевченка їх перепинила міліція…
— Міліція відтискала агресивно налаштованих людей від площі Свободи, — захищає честь мундира керівник прес-служби УМВС Наталя Захарова.
Власне, мені випало стати свідком того, як міліція затримувала і садила в автобус інших учасників конфлікту — опонентів Євромайдану, завсідників акцій біля пам’ятника Леніну.
Яка роль у цьому черговому протистоянні мера Геннадія Кернеса, навряд чи вдасться встановити. Тепер йому приписують увесь негатив, що відбувається в Харкові. Особливо після того, як кілька обласних депутатів і голів райрад, не порадившись на сесіях із районними депутатами, звернулися до Президента Петра Порошенка, аби той призначив Геннадія Адольфовича головою облдержадміністрації. Харків’яни вжахнулися: Кернеса — очільником ОДА, Добкіна — головою облради — ліпше не придумаєш! Мовляв, щоб їм легше було сісти в крісла, саме й потрібна дестабілізація ситуації в місті. Один із її прикладів — пікет біля танкового заводу імені Малишева. Саме там агресивно налаштовані жінки закликали… псувати техніку, яка виготовляється для АТО. Акція збіглася в часі з поверненням у місто його очільника.
Пов’язане це харківське «загострення» з особою пана Кернеса чи ні, але воно підтверджує відому істину: частину життя ти працюєш на власний імідж, а потім він працює на тебе.
