Сьогодні багатьом здається, що Майдану так і не вдалося зламати силу Архіпелагу Межигір'я. На перший погляд це справді так: жоден з тих, хто віддавав карателям накази бити та вбивати людей – не покараний. Жоден із злочинців у погонах так і не сів. Але мій досвід свідчить, що ця стабільність безкарності криміналу – ілюзорна.
У 2005 році я прийшов у МВС, не знаючи жодного опера чи слідчого. Але, не дивлячись на тотально знищені папери, вже через пару місяців вбивці Г. Гонгадзе були викриті. Після короткого допиту в моєму службовому кабінеті вони були передані в ГПУ і пізніше засуджені. Тисячі справ про розкрадання країни теж були готові вже в 2005 році. На жаль, всі вони тоді були похоронені в Генеральному Могильнику прокуратури. Сьогодні є ще більш очевидною суспільна вимога покарання правлячої банди. Тому я можу гарантувати – при зміні влади ніхто і ніщо не буде забутий.
Як тільки в країні з'явиться нормальний Генпрокурор і Міністр внутрішніх справ, для радикального очищення країни досить буде лише трьох кримінальних справ.
Перша – про незаконну узурпацію влади в 2010 році. Тепер уже всі знають, що диктаторська Конституція була введена без жодної правової підстави. У резолютивній частині рішення Конституційного Суду взагалі немає про це ні слова! Тож слідчий має просто допитати керівника Апарату ВР про підстави наказу редактору «Голосу України» опублікувати Конституцію 1996 року та нагадати про статтю 365 Кримінального кодексу (перевищення владних повноважень). Потім – те ж саме питання до Голови ВР. Потім – серія бесід з суддями Конституційного Суду. Безсумнівно, плідним буде допит головного рейдера країни А. Портнова. Знаючи нутро всіх цих діячів, можу твердо прогнозувати доказові звинувачення В. Януковича і Ко в антиконституційному перевороті (ст. 109 КК).
Друга справа – про незаконне введення в дію так званих диктаторських законів 16.01. Покарання чекає усіх – тих, хто голосував явно антиконституційні норми, хто фальсифікував результати «голосування», хто підписував псевдозакони.
Третя справа – про незаконне використання силовиків проти мирних демонстрантів. Слідчий почне з нагадування працівникам «Беркуту» про заборону носити маски, бити кийками і стріляти пластиковими кулями по голові. Закінчить документально зафіксованими фактами умисного калічення, катувань, убивства. Не сумніваюся, що стануть відомі конкретні прізвища міністрів, командирів та начальників, які віддавали злочинні накази і роздавали криваві тисячі гривень щоденної чорнональної винагороди.
Ці три ключові справи виявлять весь терикон правлячого злочинного угрупування – від господаря Межигір'я, апаратчиків його АП, ГПУ, міністрів КМ, депутатів та губернаторів до безпрєдєльщиків у погонах. Впевнений, що судити їх має суд присяжних. Вірю, що вироком буде не тільки позбавлення волі, але й повна конфіскація награбованого.
Не сумніваюся, що про це думають в години липкого безсоння і нинішні владоможці. Нічого нового. Ще Шекспір описав у «Макбеті», як неправедно захоплена влада перетворює королівський замок на тюрму.
Так було. Так буде.
НА ВСЕ ПРИХОДИТЬ ЧАС РОЗПЛАТИ.