Дивлюся на те, що відбувається у сусідній країні, і сформувалася така собі паралель з кімнатою кривих дзеркал. Улюблений багатьма атракціон відрізняється лише тим, що заходячи у приміщення, відвідувачі розуміють, що це – не реальність, це – розвага, місце для посміятися. У сусідів усе докорінно інакше…
Більше 140 млн. росіян сприймають багаторічну махрову пропаганду істиною… Вони дивляться на ті самі речі, що і увесь цивілізований світ, але інакше, через призму штучно створеної реальності. Відповідно – бачать таке собі відображення у кривому дзеркалі.
Вони і в кінці четвертого місяця широкомасштабної війни проти України не відчувають свою країну агресором. Продовжують вважати себе одноосібними переможцями нацизму у Другій світовій (чи Великій вітчизняній – як вони називають ту війну), умисно закриваючи очі на те, що їхнє варварство вже давно у багато разів перевищило всі навіть наймасштабніші уявлення про безглузду жорстокість…
Сьогодні, у річницю нападу нацистів на Радянський союз, вони знову і знову будуть бідкатися, як підступно та підло Гітлер бомбив їхні мирні міста, ігноруючи очевидну паралель з широкомасштабним нападом на Україну 24 лютого, невиправданими звірствами їхніх солдат та масовими вбивствами українців… Так їм комфортно, зрозуміло, звично.
Але прийде час і доведеться вийти з кімнати з кривими дзеркалами… Побачити світ, речі, себе такими, якими вони є насправді…
Їм буде важко осягнути і ще важче змиритися з реальністю, але головне – доведеться нести відповідальність за кожен злочин, що було вчинено чи то ними активно, чи то за їхньої мовчазної згоди. Не одне покоління буде тавроване за кожен обстріл, кожну ракету, кожне життя загиблих українців…
Віримо в ЗСУ! Віримо в перемогу!