У нашій країні Великдень – вже давно не лише релігійне свято. Паска, крашанки та інша атрибутика, безумовно, будуть практично на кожному столі. Але найважливіше інше – про кого кожен з нас згадає у цей день.
Великдень для України – свято-символ родини, любові та поваги до рідних та друзів. Цей день ми намагаємося провести з тими, хто є найважливішими у нашому житті – коханими, батьками, дітьми, або хоча б телефоном чи месенджером зв’язатися з близькими, з якими розділяє відстань.
«Христос Воскрес!» та «Воїстину воскрес!» – своєрідний сигнал: я пам’ятаю про тебе, ти для мене важливий! Ці коротенькі вирази ніби кодують усі найніжніші, найтепліші слова, які хотілося б сказати рідним. Адже ми постійно перебуваємо у вирії подій, тож іноді фізично не встигаємо навіть зателефонувати близьким. Великдень – чудовий привід, яким користується більшість українців.
Але, на жаль, цього року вже вдруге доведеться відійти від нашої традиції – пандемія поки що продовжує визначати наш порядок денний. І такі довгоочікувані зустрічі з близькими знову доводиться відтерміновувати…
Це важко і боляче, але любити когось – не тільки приємно та позитивно проводити час разом, а, в першу чергу – не бути егоїстом: намагатися захистити рідну людину, не наражати її намарно на небезпеку. І цьогоріч для більшості це знову означає телефон замість рідних обіймів, «смайлик» замість торкнутися руки та подивитися в очі батькам…Та, якщо це може уберегти їх від небезпеки коронавірусу, хіба вибір неочевидний?!
Я дуже сподіваюся, що вже зимові свята ми зможемо відсвяткувати у колі рідних та близьких, не переймаючись, що можемо наразити їх на ризик інфікування. Але при цьому добре розумію – це залежить лише від нас. Така ситуація можлива тільки, якщо кожен відповідально діятиме сьогодні!
Бережіть себе та рідних! Оберіть найбезпечніший спосіб сказати їм «люблю» та «Христос воскрес!».
Зі святом!