Учора, було сорок днів як немає нашого товариша, воїна з козацьким прізвищем Василь Муха. Привезли до Пісків Радьківських, що на Борівщині, його батькові речі Василя, серед яких і смартфон прострелений кулею навпроти серця.
Це була одна з двох смертельних ран воїна. Ці речі, які передали хлопці з передка, ми привезли під час минулої поїздки – саме з того місця, де загинув Василь.
Ця загибель товариша, напевне, вцілила також і серце Юрія Немикіна, який дуже переживав за загибель людини, яку рідко коли зустрінеш сьогодні.
Серце, надірване також війною, й раніше турбувало Юрка, але він усе відкладав лікування, а це була крапля, яка поклала волонтера на лікарняне ліжко. Лікарі кажуть, що потрібно робити операцію в інституті Амосова, ставити шунти, а це, звісно, не з волонтерськими статками таке лікування. Хоча думаю, якщо вісім миром допоможемо чоловікові, то вилікуємо… Правда?
Щодо Василя, то залишився у нього один батько. З мотоциклом, який незадовго до своєї загибелі купив батькові Василь. Як дяку за те, що чоловік сам виховав сина.
